Столичні активісти упевнені, що за підпалами стоять люди з великими грошима.

У Києві волонтери знайшли більше двохсот занедбаних історичних будинків, які роками ніхто не реставрує, які іноді раптово спалахують.

Пожежа у будівлі колишнього Центрального гастроному на Хрещатику в Києві, який є пам’яткою архітектури, що сталася у вівторок, 20 червня, спричинила дискусію серед киян про збереження історичних будівель у столиці.

Поки

Поліція розслідує пожежу на Хрещатику як підпал
поліція розслідує причини інциденту, активісти, які відстоюють збереження історичного центру Києва, не сумніваються, що колишній гастроном загорівся не просто так.

Показовий приклад

“Упевнена: це підпал! Те, що не вдалося зруйнувати німцям (нацистському режимові, – Ред.) та більшовикам, зараз знищують сучасні варвари-окупанти Києва”, – написала на своїй сторінці у соцмережі Facebook екс-депутатка Київради, активістка Олена Терещенко-Єскіна.

Будинок Центрального гастроному є найстарішим із тих, що досі стоять на Хрещатику. Він збудований у 1874 році як готель “Кане” – одне з культових місць для киян того часу.

За радянських часів у будинку відкрили гастроном, який припинив роботу лише в 2004 році – начебто через реконструкцію. У 2008 році Київрада ухвалила рішення про продаж земельної ділянки, на якій розташована будівля. Землю купило ТОВ “АБ Інвестиції та розвиток”. Компанія хотіла реставрувати будівлю, але не за історичним, а за власним проектом.

“Від об’єкту планувалося залишити лише фасадні стіни й уписати в них майбутній багатоповерховий офісний центр з двома підземними паркінгами. Ми довго блокували протиправну реконструкцію цієї пам’ятки”, – обурюється Терещенко-Єскіна.

Саме відкриття шляху до сумнівної реконструкції і було метою підпалу, переконана активістка.

Поширена практика

Така схема “легалізації” будівництва нових офісів чи торговельних центрів у історичній частині Києва є поширеною, каже член колегії Товариства охорони пам’яток історії та культурної спадщини України Ірина Нікіфорова.

“Такі схеми знищення будинків-пам’яток архітектури відпрацьовані роками. Будівлю за копійки купують у власність, а потім всілякими шляхами доводять до руйнації: чи довгий час нічого взагалі не реставрують, воно саме руйнується, чи влаштовують підпали, аби пришвидшити руйнацію”, – каже Нікіфорова.

Вона стверджує, що така схема зокрема була задіяна для руйнації будинку на вулиці Алли Тарасової, 4, де згорів закинутий будинок, побудований в 1906 році, чи в садибі Мурашка (на вулиці Мала Житомирська в центрі Києва, – Ред.), пам’ятці архітектури, де нові приватні власники планували збудувати готель.

Там уже було кілька підпалів. Історик-архітекторка Катерина Липа вказує на те, що історична цінність будинків-пам’яток нових власників здебільшого не цікавить.

Натомість міська влада ігнорує це.

Більш цінною для них є земля в центрі Києва, тому запевнення з їхнього боку, що реставраційні роботи, мовляв, будуть проведенні після передачі їм у власність, є звичайним окозамилюванням.

“Значно дешевше звести нове, аніж реставрувати. Бо треба ліцензоване проектне бюро, будувати має лише ліцензована будівельно-реставраційна фірма. А це все надзвичайно здорожує проект, тому й підпалюють”, – пояснює Липа.

У пошуках власника

Іншим способом маніпуляцій з історичними будівлями юристи називають відсутність інформації про майнові права в офіційних реєстрах.

Більшість таких будинків передавалися у власність у 1990-х роках, тому інформацію про власників нерухомості важко знайти в реєстрах. Іноді інформації про власників історичних будинків немає ні у Бюро технічної інвентаризації, ні у Мін’юсті. А отже “нічийний” будинок зацікавлені особи за шахрайськими схемами легалізації документів через нотаріусів беруть у власність, всілякими способами доводять до руйнації і землю під уже колишнім будинком перепродають.

У Київській міськадміністрації не було повної інформації про власників проданих пам’яток архітектури до того, поки у 2016 році під час спроби розібрати історичний будинок на вулиці Богдана Хмельницького, не обвалилися стіни, під уламками яких загинули люди.

Тоді мер Києва Віталій Кличко дав доручення провести інвентаризацію пам’яток архітектури та встановити їхніх власників. Процес триває вже більше року.

“В багатьох випадках власників або не вдається знайти, або він (чи вона, – Ред.) не надає доступу до будинку і відповідної документації”, – повідомили DW у прес-службі куратора інвентаризації, заступника мера Києва Петра Пантелеєва.

Бездіяльність влади

Журналісти видання “Доступ до правди” вирішили допомогти чиновникам.

“Ми через відкриті публічні дані всіх знайшли – здебільшого це юридичні або фізичні особи. Було проблемно з компаніями, які зареєстровані в офшорах, хоча через учасників ринку елітної нерухомості ми їх усіх встановили. Але на це влада не відреагувала”, – розповіла редакторка видання Леся Ганжа.

Представниця громадської організації “Андріївсько-пейзажна ініціатива” Ірина Невмержицька вказує на те, що в законі України “Про охорону культурної спадщини” прописаний механізм, як змусити власника виконати своє зобов’язання реставрувати історичну пам’ятку, зокрема підписавши з ним охоронний договір.

Пише: tsnua