Ср. Чер 12th, 2024

Микола Негрич: що приховує грандіозний “чорнушник” із депутатським значком

На фото Николай Негрич и Михаил Негрич (сын и отец)На фото Николай Негрич и Михаил Негрич (сын и отец)

Щоб досягти успіху в Україні та сколотити статки, підприємцю бажано мати розум, волю, талант, завзятість та енергію.

Але набагато корисніше для цього – народитися в потрібній сім’ї, навчатися разом із потрібною людиною, одружитися з потрібною жінкою і взагалі – входити в коло “своїх”. Якщо все це є в наявності, розумом, талантом та іншим сміливо можна знехтувати. Розвитком країни – тим більше.

Про те, як сімейні зв’язки допомагають депутату Київради в будівельному бізнесі, розповів у виданні “Акценти” Семен Шевчук.

Історія, яку я хочу вам розповісти, блискуче це доводить.

Свій початок вона бере в не такому вже далекому 2003 році. Саме тоді 21-річний юрист-міжнародник Микола Негрич, який щойно закінчив Інститут міжнародних відносин при КНУ, пішов працювати – чомусь не за своєю свіжопридбаною спеціальністю, а в ДАК “Хліб України”, де він негайно став головним економістом управління фінансово-кредитних механізмів. Не минуло й року, як юне дарування вже доросло до посади начальника управління державних програм і цінового регулювання.

Утім, обіймав він цю посаду недовго. Невдовзі Негрич повернувся до своєї рідної Коломиї в Івано-Франківській області, де одразу став директором ТОВ “Агропромбудкапітал” (у цій довгій назві наголос варто робити на “буд” – головним інтересом Миколи Михайловича було і залишається будівництво).

Що ж, не кожному вдається обзавестися великим власним бізнесом, ще не відсвяткувавши своє 23-річчя (втім, офіційно власником компанії значиться Марія Негрич – мати нашого героя). Не виключено, що молодий чоловік виявився справжнім комерційним генієм із безпомилковою інтуїцією. Але можливе й інше пояснення: причина успіху Миколи Негрича полягає в тому, що він доводиться сином Михайлу Негричу, який якраз на той час очолював коломийську адміністрацію. У минулому ж він мав по лінії бізнесу тісні контакти з “Хлібом України”, що, ймовірно, і допомогло організувати для сина вигідне призначення.

На фото Николай Негрич и Михаил Негрич (сын и отец)
На фото: Миколай Негрич и Михайло Негрич (син та батько)

Цікаво, що батько і син провели щось на кшталт рокіровки: за кілька місяців після повернення Негрича-молодшого на батьківщину Негрич-старший вирушив до Києва, де на короткий час став заступником голови правління все в тому ж “Хлібі України”. Злі язики стверджують, що на цій посаді він підчищав сліди махінацій свого сина, але ми не станемо опускатися до пліток і будемо оперувати виключно достовірними фактами. Так чи інакше, незабаром Михайло Михайлович повернувся до Коломиї, якою продовжував правити до самої Революції Гідності. Ця подія коштувала йому посади, але під люстрацію він не потрапив.

Однак повернемося до молодого віртуоза бізнесу, точніше, до його особистого життя. Серце Миколи Михайловича підкорила якась Ольга – абсолютно проста дівчина, за винятком хіба тільки того, що її батько Михайло Голиця на той час далеко не перший рік був заступником мера Києва. На цій посаді Михайло Миколайович курирував Головне управління житлового забезпечення. Зайве уточнювати, що це робило його абсолютним монархом на будівельному ринку української столиці. І Київ знову гостинно відчинив обійми перед молодим зятем Голиці.

Однак ще в Коломиї Микола Негрич заснував будівельну компанію “Геос”. Пізніше у неї з’явилася низка дочірніх підприємств: “Геос-УКБ”, “Геос Дизайн”, “Геос Інвест” та інші. Згодом підприємець стверджував, що деякі “Геоси” не мають до нього жодного стосунку, просто назва випадково збіглася. До речі, співвласниками компанії “Геос Девелопмент” офіційно значилися сам Негрич і його високопоставлений тесть. Утім, перший із них у 2016 році відмовився від своєї частки в підприємстві, яке, до речі, так нічого і не побудувало.

По суті, будівництво в Києві взяв під контроль тріумвірат, до складу якого увійшли Голиця і Негрич. Його третім членом став уже відомий читачам В’ячеслав Непоп, який ще з 2001 року очолював комунальне підприємство “Житлоінвестбуд-УКБ”, створене тоді ж з ініціативи Голиці. Сам же Михайло Миколайович після звільнення з посади очолив холдинг “Київміськбуд”.

На фото Михаил Голица, Николай Негрич и Вячеслав Непоп
На фото: Михаило Голиця, Микола Негрич и В’ячеслав Непоп

Журналісти розкрили типову схему дій цієї трійці. Якусь земельну ділянку в Києві здають в оренду фірмі, яка, зі свого боку, укладає договір із забудовником. Зводиться будинок, квартири в ньому продаються охочим. Однак новосели, сплативши свої кровні гроші за квартири, не стають їхніми повноправними господарями – адже земля під забудову не була куплена, а лише взята в оренду. Після закінчення терміну договору покупцям доводиться або виселятися з квартир, або платити за них ще раз – уже власнику землі.

Микола Негрич опинився тут у рідній стихії. Однак по-справжньому його діяльність розгорнулася вже після 2014 року, коли він став депутатом Київради від УДАРу (наступного року він переобрався за списком БПП). Ось кілька найяскравіших епізодів.

У 2015 році один із “Геосів” (який саме, з’ясувати не вдалося – дані були засекречені) розпочав зведення комплексу багатоповерхових будівель на Голосіївському проспекті. Це будівництво загрожувало існуванню і без того старого будинку 46/1.

Киев Голосеевский проспект
Київ, Голосіївський проспект

До того ж цей будинок після завершення будівництва опинявся у своєрідній “коробці”, утвореній новими будівлями, яка багаторазово посилила б звук літаків, що пролітають там – адже неподалік розташований аеропорт Жуляни. Варто додати, що і з будівельною документацією все йшло далеко не так добре: дозвіл на будівництво стосувався іншого об’єкта, та до того ж був прострочений, а на сайті “Геоса” йшлося про зведення 18 поверхів замість заявлених 16.

Місцеві жителі вийшли на протест. Їх підтримало багато киян, а також громадські активісти. Однак акції недовго мали мирний характер. Охорона будівництва почала стріляти по протестувальниках, а найняті забудовником тітушки стали палицями бити активістів – одному з них серйозно пошкодили голову, а іншому спину.

Титушки застройщика палками избивали активистов
Тітушки забудовника палицями били активістів

Після цього скандал став надбанням гласності. Депутат-бізнесмен публічно заявив, що з цим “Геосом” він ніяк не пов’язаний (формально засновником цієї компанії значилася фірма “Даламекс ЛТД”, зареєстрована на Маршаллових островах).

Схожий інцидент мав місце і наступного року. Компанія Негрича почала зводити на проспекті Перемоги величезний житловий комплекс бізнес-класу “Gloria Park”. Будівництво велося в безпосередній близькості від приватного будинку, який у підсумку зруйнували, а літня людина, яка жила в ньому, померла від інсульту.

Тоді в справу втрутився племінник померлого – старший лейтенант Андрій Герасименко, один зі знаменитих “кіборгів”, які захищали Донецький аеропорт. Офіцер почав писати заяви в усі інстанції, від київської адміністрації до Генеральної прокуратури. Підключилися ЗМІ, блогери – одним словом, зам’яти скандал не вдалося. Герасименко стверджував, що це будівництво – не що інше, як грандіозне шахрайство, до якого причетні багато впливових людей (зокрема, називали ім’я колишнього голови адміністрації Шевченківського району Віктора Пилипишина).

Зі своїми заявами військовий прийшов просто на засідання земельної комісії Київради. Під час нього Негрич заявив, що “кіборг” вимагав від нього грошей за те, щоб спустити справу на гальмах. Оскаженілий офіцер одразу ж дав депутату міцного ляпаса. Той, утім, вважав за краще скандал не роздмухувати.

Уже цього року будівельний магнат потрапив ще в одну історію, цього разу дещо кумедну. Річ у тім, що основні його “подвиги” докладно викладено на вже згаданому ресурсі SKELET-info у статті “Микола Негрич: нове обличчя київської політики зі старими гріхами”. Так ось, за наполяганням піарників Негрича цю статтю виключили з пошуку Google – нібито фотографія, що її ілюструє, порушує авторські права.

Але Микола Михайлович, ймовірно, забув про “ефект Стрейзанд”: вимога приховати якусь інформацію лише привертає до неї загальну увагу. Ніхто, можливо, зараз не пам’ятав би імені Герострата, якби його не було наказано забути. Відразу ж десятки інтернет-видань почали навперебій передруковувати у себе ту саму статтю. Якщо зараз у Google вставити її заголовок – посилання на SKELET-info не буде, але ви зможете знайти цей текст у багатьох інших місцях. Негрич прославився, але зовсім не тією славою, якої, мабуть, хотів.

Однак він досі дуже непогано почувається, засідаючи в Київраді та заробляючи все нові гроші на будівництві – законному і не дуже. Відставка йому поки що не загрожує, про кримінальні справи і розмови немає.

Негрич живе, як у Христа за пазухою, залишаючись живим втіленням кумівства в українській політиці та бізнесі.



Related Post