Фото: depositphotos.com

Такі думки та емоції знайомі багатьом батькам, і ці прояви чимало хто списує на “проблемний вік” чи “непростий характер”. При цьому за ними можуть ховатися психологічні проблеми – відсутність мотивації чи внутрішні бар’єри до певної діяльності. Але й психологічним аспектом ситуація обмежується не завжди: те, що видається лінощами, – зокрема, кволість, слабкість, апатія, постійна сонливість, – може бути ознаками хвороби.

Нещодавно у мережі я натрапила на пост психологині та блогерки Анастасії Осадчої, яка навела на цю тему кілька кричущих прикладів.

І таких історій багато. У коментарях під постом користувачі діляться власним досвідом. Когось батьки у школу відправляли із тиском 80/50. Когось силоміць тягнули у школу з болем у животі, а потім знаходили у лікарні з вирізаним апендиксом. Когось рятувала фахова педіатр, яка відмовлялась видавати довідку до школи без додаткових обстежень – і не дарма.

Але як вчасно визначити наявність серйозної проблеми? Коли варто бити на сполох і негайно бігти до медиків? Про дитячі “лінощі” як тривожний симптом журналісти Depo.ua поговорили із лікарями: педіатром Людмилою Миколенко та інфекціоністом-пульмонологом Анною Анікєєвою.

Пані Миколенко називає такі симптоми як кволість, апатію, слабкість і сонливість неспецифічними і наголошує, що вони можуть бути присутні при фактично усіх хворобах, починаючи від ГРВІ. Серед можливих причин і нестача певних вітамінів, і анемія, і початок якихось серйозних захворювань.

“У жовтні ми всі перехворіли коронавірусом, і моя донька-підлітка Катруся у тому числі. Але легко: просто втратила відчуття запахів. Та через півтори місяці у неї з’явилася сонливість, для неї нехарактерна. Вже у школі починала куняти, приходила зі школи, сідала на диван, і як сіла – так і засинала. Спала так, що іноді важко було розбудити телефонним дзвінком. Прокидалася, їла, щось робила і знову лягала. Я теж спочатку думала: втомилася, буває. Але цей стан продовжувався. Тоді ми пішли здавати аналізи, першочергово загальний аналіз крові з показником гемоглобіну. Показав норму, хіба трохи підвищені тромбоцити після ковіду. Здали на вітаміни, тоді пропили місяць необхідне, і вона наче відійшла”, – розповідає лікарка.

Додає, що періодично такі моменти виникають в усіх. У підлітків частіше, бо йдуть гормональні зміни,  і організм росте. За швидким зростом може не встигати судинна система, і через це з’являються певні симптоми. Впевнитися, що з дитиною все гаразд, допоможуть медичні огляди – раз на рік потрібно здавати загальний аналіз крові та робити каріограму.

Однозначний привід бити на сполох, за словами пані Миколенко, системність певних проявів. Якщо скарга повторюється вже вдруге чи втретє, треба йти здавати аналізи, а лікар почне збирати анамнез.

“Звісно, різне буває. На початку 2000-х я була на заміні у поліклініці, і там був молодий хлопець років 15-16, який весь час скаржився на болі у животі. Обстежили все, що тільки можна – все в порядку, ну абсолютно. Але щойно йти до школи – живіт болить. Ну, залишили вдома. І мама лишалася. Через годину – туп туп на кухню, бутерброд робити. Поїв, пройшло трохи часу, знову скаржиться на живіт. Але він і зонд ковтав, і інші обстеження йому робили, і нічого не виявили”, – розповідає лікарка.

Наголошує, що певні прояви сильно пов’язані з емоційним станом. Умовно, якщо у дитини проблеми у школі, а у неї на фоні стресу виник синдром роздратованого кишківника, то можуть бути позиви до туалету, діарея перед походом до школи. І тоді потрібно вирішувати проблему комплексно – говорити з вчителем, йти до психолога, лікарів.

Загалом важливо слідкувати за поведінкою дитини: чи не покинула вона улюблені раніше гуртки, чи не збайдужіла до більшості речей довкола. Можна питати у вчителів та керівників гуртків, чи не помічали вони змін, якщо ви підозрюєте, що щось не так або ж були якісь стресові обставини.

Важливо дотримуватися певних немедичних норм. Діти повинні гуляти на свіжому повітрі, бо постійне перебування у гаджетах пригнічує стан нервової системи і організму загалом. Варто слідкувати за режимом дня. Якщо дитина у гаджетах до першої-другої ночі, а вставати їй потрібно о 7 в школу – відповідно, буде недосип. А з ним –  втома, апатія, втрата концентрації, уваги тощо. У нормі дитина має спати не менше 9 годин, як і дорослі. Хоча варто зважати і на індивідуальні особливості. Хтось потребує менше для повного відновлення, а комусь потрібні і всі 10 годин. І якщо людина, якій потрібно 10 годин сну, спатиме 5, то відповідно спочатку організм то компенсує, а потім бунтуватиме. Ще один чинник – спека. Якщо дитина стає, як варене, але потім, коли стає прохолодніше, з нею знову все гаразд, – тоді добре. Але якщо такий стан зберігається, потрібно йти до лікаря.

“До нас приходила дівчинка, підліток. Вона теж перенесла ковід. Через місяці 2-3 у неї почалися слабкість, втомлюваність. Вона відмовилася від м’яса…Моя Катя теж відмовилася, є така тенденція. У результаті – нестача білка, а він нам конче необхідний. До того ж у підлітків йдуть гормональні перебудови, а гормони – це теж білок. У дівчат це вік, коли починаються місячні, і все це накладається одне на одне”, – каже педіатр.

Акцентує, що у будь-якому випадку дитину потрібно чути і бачити. Згадує історію, коли до неї на прийом прийшла мама з дитиною через болі у животі. Хлопець заповз у кабінет у жахливому стані – як виявилося, у нього апендицит з перитоніом. Дитину давно турбували болі в животі, але з прийомом до лікаря зволікали.

Перевірити, чи прикидається дитина, чи у неї справді проблеми, лікарка пропонує за допомогою тесту “ліжковий режим”.

“За часів моєї інтернатури у нас була викладачка, яка казала: “Спробуйте дитину, яка гарно себе почуває, вкласти у ліжко”. Та не вийде. Дитина почне вигадувати все, щоб не лежати: то сходити до туалету, то на кухню поїсти, то щось взяти. Хіба, вкладати у ліжко краще без гаджетів, а, умовно, з книжкою. Бо з телефоном провалятися день у постілі для підлітка навряд буде проблемою”, – радить пані Людмила.

Анна Анікєєва – дорослий лікар, але  також мама двох дітей, тож може поділитися досвідом. За її словами, головне правило – профілактично оглядати дітей і бути пильними. Адже першими помітити якісь зміни можуть саме батьки. Вони можуть побачити різницю у поведінці зі звичним станом, визначити, чи небажання йти до школи одноразове, чи має постійний характер. І відповідно, насторожитися, якщо дитина постійно хоче спати і перебуває в апатії.

Також, якщо вчителі та тренери говорять батькам, що дитина квола під час занять і слабше виконує фізичні завдання, – це теж привід піти до педіатра. Лікар повинен вести історію дитини, її спосіб життя, лікування і враховувати вік. Адже, наприклад, у підлітки можуть вже почати жити статевим життям, і тоді знадобиться підключення інших спеціалістів, зокрема, гінеколога.

“У підлітків може бути цукровий діабет, анемія,ті ж депресії. Останнє – не вигадка, не прикидання, це теж хвороба. При ній страждає увесь гормональний фон, від щитовидної залози до наднирників. Дитина втрачає інтереси, не хоче вчитися, уникає школи. Батьки кажуть “нумо, зберися”, а тут має потрібна медична допомога. Яка саме, залежить від конкретного випадку: інколи допоможе педіатр і робота з психотерапевтом, інколи – зміна місця навчання і робота з психологом, в деяких випадках – звернення до лікаря-психіатра і медикаменти”, – каже пані Анікєєва.

Головне фото: depositphotos.com



https://kievtime.com/wp-content/uploads/2021/07/l-niva-chi-hvora-koli-bat-kam-varto-nepoko-tisya-cherez-ledarstvo-p-dl-tk-v-depo-ua-1.jpghttps://kievtime.com/wp-content/uploads/2021/07/l-niva-chi-hvora-koli-bat-kam-varto-nepoko-tisya-cherez-ledarstvo-p-dl-tk-v-depo-ua-1-150x150.jpgadminСуспільствоФото: depositphotos.com Такі думки та емоції знайомі багатьом батькам, і ці прояви чимало хто списує на 'проблемний вік' чи 'непростий характер'. При цьому за ними можуть ховатися психологічні проблеми – відсутність мотивації чи внутрішні бар'єри до певної діяльності. Але й психологічним аспектом ситуація обмежується не завжди: те, що видається лінощами, – зокрема,...| Київської області та України | Kiev Time