Кумедна історія одної ворони та одного киянина.

Нещодавно з одним знайомим киянином серед літніх тем розговорилися про птахів, зокрема, про кмітливість ворон. Зокрема як вони, буває, горіхи під ноги перехожим кидають, щоб роздавили і таке інше. І тут він повідав, як одного разу зранку, коли сім’я збиралася снідати, на підвіконня сіла ворона і почала щось дзьобати. Дружина замилувалася і поклала їй скоринку хліба. Наступного ранку ворона знову прилетіла. Так дружина її підгодовувала щодня. А набридати це стало, коли у вихідний вони ще спали, але почули раненько стукіт у шибку. Вирішили віднадити. Та де там! Птах був такий настирливий, що побоювалися, аби шибку не розбив.

– Дружина зітхає, але встає і підгодовує. Каже: «Ворона старенька, може, скоро помре». А я боюсь їй сказати, що вони живуть триста років, – посміхнувся знайомий.

Пише: Леонід Мілютін



https://kievtime.com/wp-content/uploads/2017/06/Vorona.jpghttps://kievtime.com/wp-content/uploads/2017/06/Vorona-150x150.jpgКиївЕкологіяСуспільствоворона,історія ворони,киянин,птахиКумедна історія одної ворони та одного киянина. Нещодавно з одним знайомим киянином серед літніх тем розговорилися про птахів, зокрема, про кмітливість ворон. Зокрема як вони, буває, горіхи під ноги перехожим кидають, щоб роздавили і таке інше. І тут він повідав, як одного разу зранку, коли сім’я збиралася снідати, на підвіконня...| Київської області та України | Kiev Time