Кумедна історія одної ворони та одного киянина.
Нещодавно з одним знайомим киянином серед літніх тем розговорилися про птахів, зокрема, про кмітливість ворон. Зокрема як вони, буває, горіхи під ноги перехожим кидають, щоб роздавили і таке інше. І тут він повідав, як одного разу зранку, коли сім’я збиралася снідати, на підвіконня сіла ворона і почала щось дзьобати. Дружина замилувалася і поклала їй скоринку хліба. Наступного ранку ворона знову прилетіла. Так дружина її підгодовувала щодня. А набридати це стало, коли у вихідний вони ще спали, але почули раненько стукіт у шибку. Вирішили віднадити. Та де там! Птах був такий настирливий, що побоювалися, аби шибку не розбив.
– Дружина зітхає, але встає і підгодовує. Каже: «Ворона старенька, може, скоро помре». А я боюсь їй сказати, що вони живуть триста років, – посміхнувся знайомий.
Пише: Леонід Мілютін