Вакцина проти Covid-19 та новий антибіотик: На якому етапі знаходяться розробки українських вчених

Про проблеми розробки вакцини, її етапи, можливу дієвість проти варіантів коронавірусу, мету вивчення антибіотика та новий проєкт із великим потенціалом журналісти Depo.ua поговорили із директором Інституту біології клітини НАН України Андрієм Андрійовичем Сибірним. 

– Нещодавно для інтерв’ю на сайті НАН ви говорили, що розробка вашої вакцини може бути закінчена вже до кінця року. Нагадайте, що вона собою являє і над чим працюєте зараз?

Наша вакцина повинна представляти собою препарат, в основі якого лежать поверхневі білки віруса sars-cov 2, з якими реагує наша система захисту під час інфекції. Першочергово це білки шипа віруса, а також ми будемо напрацьовувати і внутрішні білки віруса, M,N, E. 

Напрацьовувати у нашому випадку – створювати продуценти на основі дріжджів. Тобто, дріжджі будуть синтезувати крім своїх білків ще й білки вірусів. Ми вже маємо внутрішньоклітинні продуценти вірусних білків, і тепер ми працюємо над отриманням секреторних. Таких вірусних білків, які будуть виділятися у зовнішнє середовище. Це, у свою чергу, значно полегшить їхню очистку.

Після секреторних варіантів будемо налагоджувати культивування у більших об’ємах в біореакторі, зараз все це відбувається у колбах. Потім перевіримо взаємодію їх з різними додатками, і потім будемо напрацьовувати вже певні кількості цих білків для того, щоб перевірити їхню ефективність вже як вакцини на лабораторних тваринах. 

Починати хочемо із трансгенних мишей які містять людський рецептор на цей коронавірус. Цю роботу важко провести в Україні. Мишей ще можна якось придбати, але у нас немає жодної лабораторії, яка б культивувала коронавірус. Шмигаль обіцяв таку лабораторію створити. Але так по-хорошому, це з рік треба чекати, а настільки перенести закінчення проєкту я вважаю неприпустимим.

– А яка ймовірність того, що розробка вакцини завершиться до кінця 2021-го? 

Це цілком ймовірно, а от з перевіркою ефективності складніше. Її ми маємо здійснити разом з Національною академією медичних наук України. Але вони без джерела коронавірусу, без лабораторії цього не зроблять… Тому робота, звісно, буде закінчена, але найімовірніше не у нас.

– Чи ви працюєте з білками “класичного” вірусу, чи застосовуєте у своїй роботі різні варіанти Sars-Cov-2? Адже нині дуже актуалізувалася проблема з ефективністю вакцин проти мутованих версій вірусу.

Ми експресуємо і повний білок, і різні його фрагменти. При тому ці  фрагменти здебільшого дуже консервативні і стійкі. Там же мутації відбуваються тільки у певних ділянках, от їх ми не беремо. Ми синтезуємо тільки ті частини цього поверхневого білка, шипа коронавіруса, які однакові в усіх мутантів.  

В перспективі, звісно, потрібно трохи інакше робити всі ці вакцини, щоб була суміш білків різних мутантів. Але наразі показано, що вакцини на основі класичного, уханського вірусу мають достатню ефективність. Так, вона  подекуди слабша супроти британського та інших штамів, але достатня.  Не візьмуся говорити лише про індійський варіант, там ще нічого не зрозуміло.

– Зараз постійно виникають все нові вакцини. Як вважаєте, чи буде затребуваний український продукт, коли буде готовий? 

Цього я не знаю. Я науковець, не бізнесмен. Для виходу на ринок промисловість має проявити інтерес, і такий інтерес є, до мене вже зверталися. Але життя вносить корективи. З одного боку, все більше і більше вакцин на ринку, а з іншого, невідомо як далі розвиватиметься ситуація.  От у Польщі зараз щепили вже більше 15 млн людей і все, охочих вакцинуватися різко поменшало. Там десь 30% людей які не хочуть, бояться. І тепер у них вже інша проблема: то колись були черги за вакциною, а тепер приходить 50 людей. При такому варіанті матимемо перевиробництво.

Та про це ще рано говорити, попереду дуже довгий шлях. Покаже наша вакцина ефективність на мишах? Тоді потрібно буде переходити на більших тварин. Хом’яків, а потім на макак-резусів. Де ми візьмемо в Україні макаку-резус, хоч одну? Може в зоопарку десь? Треба ж лабораторну тварину. А всі вакцини, які отримали сертифікат на використання, вони закінчили випробування тварин на людиноподібних мавпах.

Друге, у нас взагалі тільки одне підприємство в Україні виробляє такий подібний продукт, інсулін, на основі рекомбінантних штамів бактерій. Але ця фірма інтересу поки не проявляла.

Звісно, є бізнес, який нашою розробкою цікавиться, але цікавиться…це дуже загальні слова. Хоча я особисто думаю, що шанси на промислове використання у вакцини хороші. А як буде, покаже життя.  

– Ну у нас же вакцини не виробляються взагалі…

Ну, у нас були виробництва, але це все застарілі методики. Треба було або повністю модернізувати виробництво, або закуповувати препарати, які відповідають стандартам. Власне, ми обрали друге. А от забезпечення виконання стандартів на наших підприємствах – це питання до ринку. 

От, наприклад, ми маємо досвід, хороші публікації на найкращий у світі продуцент поверхневого антигену вірусу гепатиту В, це основа вакцини проти гепатиту В. На дріжджах, до речі.  Але у нас розробка ця не пішла. Прекрасний був продуцент, а промисловість не зацікавилася. 

Тому що потрібні великі капіталовкладення, і це дуже ризиковано. Можливо, зараз і будуть менш обережні, бо вже кажуть, що щороку потрібно буде щепитися від цього вірусу, а якщо так, то і ринок буде постійний. А якщо вакцинуватися від чогось потрібно раз на 10 років чи й раз на все життя, то капіталовкладення можуть не окупитися чи окупитися за років 50. І жодна фірма на таке не піде.  

– Якщо розробка доведе свою ефективність і отримає зелене світло, то виробництво майже 100% буде за кордоном?

Можна було б виробляти і в Україні, але потрібні нормальні лабораторії, джерело віруса, миші, мавпи. А не так як у нас: лабораторія міжнародного рівня – одна з десятьох, а всі вони отримують однаково недостатнє фінансування від держави. А треба, щоб бідна держава фінансувала тільки кращі лабораторії, але фінансувала гідно. Вакцини – це стратегічно важливе виробництво. 

Стосовно цієї розробки…я би хотів,  щоб вона була суто українською, але це вже неможливо. Або потрібно чекати так довго, що те вже буде нікому не потрібне. Я вже домовився попередньо із поляками, у Гданську. Ми платимо за свою частину роботи, вони будуть платити за свою. Буде не українська, а українсько-польська вакцина. Але можливо, це й на краще.

Нам далі потрібно буде маштабувати процес, а це вже мільйони євро. Біореактор потрібний не на літр, як у мене є, а на 100 літрів. А для промислового випуску взагалі, десятки чи й сотні мільйонів євро. А ще потрібні люди, кадри…а в основному всі наші кваліфіковані кадри за кордоном. Якщо 30 років держава не звертала увагу на науку, то зараз раптово так все поліпшити не можна.

Знаєте, якось була зустріч президента України з інтелігенцією Львова, і я там запитав…А ви у вашій передвиборчій компанії президентській піднімали питання науково-технічного прогресу? Ні. Ну ось так тоді і будете весь час ходити з витягнутою рукою, клянчити гроші. Бо без розвитку сучасних технологій, продаючи тільки необроблену сталь і продукти сільського господарства, багатими не стати. 

– Ви також згадували про ідею ще однієї вакцини від коронавірусу, але у форматі пігулки. Наскільки реально це розробити у нас, і як взагалі вакцина від “корони” може існувати у такому форматі?

Тут інший принцип. Беремо клітини бактерії або дріжджів, синтезуємо у них білки віруса. Але зазвичай ми у результаті маємо або внутрішньоклітинні, або секреторні продуценти. А це і не те, і не те. 

В даному випадку білки синтезуються у клітинах цих бактерій чи дріжджів, виділяються, і потім самі ковалентно прикріплюються до зовнішньої поверхні клітини. І по суті, сама клітина мікроба служить підсилювачем дії вакцини, сама її поверхня екранована білками з препарату. Це дуже ефективно, і таку вакцину можна приймати перорально. А можна використовувати і у вигляді ін’єкцій. 

Але все це – зовсім інша розробка. Потрібно вирощувати інші штами дріжджів, і у нас якраз є дріжджзавод. Це було би набагато простіше, тільки треба це зробити. 

– Ви отримали ті 10 млн гранту, який мали від Національного фонду досліджень?

Ну, не десять, а дев’ять з половиною. До того ж, мільйон звідти йде нашим партнерам у Київ…Тож у нас 8,5 млн. Але реально нам дали три у минулому році. Ми повинні мати фінансування з січня, сьогодні друга половина травня, а грошей – нуль.

У нас є резерви з інших грантів, але скоро півріччя закінчиться, звітуватися потрібно буде за роботу проведену з 1 січня, і де? Розумієте, важко людей чимось зацікавити, якщо вони не отримують чесну винагороду. 

Та і НАН якось треба перебудуватися. Розумієте, ми працюємо у НАН, а гроші дістаємо поза НАН.  І при тому академія слідкує, як ми то все виконуємо.

– Зазначалося, що ваш інститут працює над антибіотиком широкого спектра, причому новим…

Ми вже довгий час займаємося вітаміном В2. А японці знайшли одну бактерію на Філіппінах, яка синтезує похідне від того вітаміну В2 – і це вже не вітамін, а антибіотик розеофлавін, і він надзвичайно ефективний. Але його синтезується дуже мало. У нас же є суперпродукценти вітаміну B2, завдяки яким ми можемо отримати набагато більше цього антибіотика. 

Фактично ми перші отримали бактерійні антибіотики на дріжджах. Ми гени того продуцента, що на Філіппінах, виділили і вставили їх у дріжджі. І змусили дріжджі синтезувати антибіотик. У цьому напрямку ми зараз співпрацюємо з Австрією, з Польщею і ще трошки з Литвою.

Чи вдасться істотно знизити його токсичність для людини, сказати важко. Але відкидати таку можливість неможна. Зараз є американські патенти на препарати, похідні від цього антибіотика – і вони досить ефективні протипухлинні засоби.