Валерій Залужний (зліва) і Руслан Хомчак (справа) / Фото: ОК “Північ”

Причини звільнення Хомчака не приховуються: відсутність корисної взаємодії головнокомандувача з Міністерством оборони. Власне, про конфлікт між головою міністерства Андрієм Тараном і Русланом Хомчаком відомо давно. Наприкінці минулого року навіть ходили розмови, що президент хоче звільнити їх обох. Однак, тоді Зеленський обмежився розмовою.

Причиною конфлікту називають банальне “перетягування ковдри” – під час поділу сфер впливу, який відбувається вже другий рік в рамках переходу оборонного відомства на стандарти НАТО, кожен з можновладців хотів закріпити за своєю посадою якомога більше “хлібних” напрямків.

Не завадило те, що розмежування повноважень між міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ прописано у законі “Про національну безпеку України”. Згідно з цим законом, міністр оборони – цивільна особа. Він відповідає за формування державної політики, оборонне планування, менеджмент, військову кадрову політику, ефективне використання ресурсів, забезпечення життєдіяльності і розвиток ЗCУ. Також здійснює військово-політичне і адміністративне керівництво ЗСУ безпосередньо та через заступників і головнокомандувача.

У свою чергу головнокомандувач ЗСУ підпорядковується президентові та міністру оборони та підзвітний їм у питаннях досягнення воєнно-стратегічних цілей у сфері оборони. По суті, головнокомандувач ЗСУ є найвищою військовою посадовою особою в державі.

Головнокомандувач відповідає за готовність Збройних сил України до виконання завдань та керівництво ними. В його підпорядкуванні начальник Генштабу, командувач Об’єднаних сил і командувачі видів, окремих родів військ (сил) ЗСУ. Повноваження останніх визначаються в положеннях, які затверджуються головнокомандувачем.

Конкретні повноваження головнокомандувача Збройних сил України затверджуються президентом України окремим указом.

Тобто, Міністерство оборони, як орган центральної влади, має здійснювати демократичний цивільний контроль над військом, ресурсне забезпечення армії, а також визначати оборонну політику, тоді як Збройні сили України під керівництво головнокомандувача – її реалізовувати.

Однак, закон  лише задає напрямок руху, а основна діяльність регламентується підзаконними актами: указами, постановами, наказами, розпорядженнями, рішеннями, статутами, правилами тощо. За них і розгорнулась війна між Хомчаком і Тараном.

“Триває підготовка пропозицій з метою уточнення та деталізації сфер відповідальності, завдань і повноважень Міністерства оборони, як центрального органу виконавчої влади, так і Збройних сил, що перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони”, – заявив Андрій Таран 23 лютого 2021 року на спільній прес-конференції з Русланом Хомчаком.

Поки Таран входив в курс справ на новій для нього посаді міністра оборони (а його призначення майже збіглося з реформою оборонного відомства у сфері розмежування повноважень), призначений роком раніше Хомчак домігся передачі в підпорядкування Генштабу квартирно-експлуатаційного управління, капітального ремонту і будівництва, медицини, постачання і навіть навчальних закладів.

“У підпорядкування Генерального штабу від Міноборони передано понад сотню військових частин та установ, зокрема частини медичного забезпечення, квартирно-експлуатаційні та частково заклади військової освіти”, – похвалився Хомчак в інтерв’ю інформагентству Міноборони 1 квітня 2020 року, зазначивши, що це лише перший етап розмежування завдань між Міністерством оборони та ЗСУ і планується передача ще певної кількості частин та установ від Міноборони до Генштабу.

Однак, наступних етапів не послідувало. Більше того – потім Таран освоївся і захотів повернути собі втрачені повноваження, але наштовхнувся на жорстку реакцію Хомчака. Що, власне, й стало основою їх конфлікту.

Читайте також: Конфлікт Тарана і Хомчака: Кого звільнить Зеленський  

Зрозуміло, що забезпечення військовослужбовців квартирами, капітальний ремонт і будівництво казарм та полігонів, медичне забезпечення армії, постачання матеріальних ресурсів і військові виші з платною формою навчання – це все сфери, через які постійно проходять великі гроші. Особливо в українській армії, яка, по суті, відбудовується заново.

Однак, чи повинні ці сфери бути закріпленими саме за головнокомандувачем, а не міністром оборони (безвідносно прізвищ) – питання дискусійне. Якщо ж говорити конкретно про Хомчака, то як мінімум матеріальне і медичне забезпечення за останній рік, протягом якого ці сфери підзвітні йому, помітно просіли і набули репутації скандальних.

Реформа системи харчування

Відкат до попередньої системи харчування викликав чимало нарікань: постачання віддали на відкуп аутсорсерам, а навколо меню для військових знову почалися скандали. І хоча забезпечення армії продовольством, – компетенція Міноборони, головнокомандувач повинен бути головним лобістом інтересів військових і направляти процеси у вигідне для армії, а не для постачальників, русло.

Однак, судячи з заяв Хомчака, у нього або не було розуміння суті цієї реформи, або могли бути інші інтереси.

“Вважаю, що принцип аутсорсингу в армії повинен залишатися. За винятком військових частини, які залучають до виконання завдань у районі операції Об’єднаних сил. Інше питання, чи правильно, що одні частини мають багатий асортимент продуктів, а інші значно обмежений. Тому, як на мене, доцільно запровадити аутсорсинг за каталогом”, – заявив Хомчак під час спілкування з обраними журналістами та блогерами 25 листопада 2020 року.

На його думку, це має звільнити командирів частин від функцій організації та контролю процесів харчування. Хоча, як показав досвід попередніх років, саме цей контроль і був управою на постачальників. А після того, як ідея Хомчака реалізувалась і командирів позбавили контролю, знову з’явилися нарікання на гнилі овочі і фрукти.

Читайте також: Погане харчування в ЗСУ: Чому всі шукають проблему не там

Скандал з жіночими парадними туфлями

У процесі підготовки до Параду Незалежності, на якому курсантки військових училищ мають крокувати на підборах та у спідницях, з’ясувалося, що у закуплених для ЗСУ жіночих парадних туфлях важко марширувати через високий каблук. Через це ЗСУ в екстреному порядку взялися за розробку та закупівлю нового зразку туфель.

Як слідує з відповіді Управління преси та інформації Міноборони на інформаційний запит Depo.ua, саме підконтрольне Хомчаку відомство (Командування сил логістики ЗСУ) подало заявку на ту незручну для марширування модель туфель, згідно з якою Департамент держакупівель та постачання Міноборони їх придбало.

Читайте також: Парад на підборах: Чи варто звинувачувати Міноборони у сексизмі

Медичне забезпечення

Тут можна писати багато, та варто зупинитись хоча б на питанні вакцинації військовослужбовців від коронавірусу. Як відомо, військові потрапили до пріоритетної категорії і повинні були вакцинуватись одразу після працівників мобільних бригад, які будуть здійснювати вакцинацію. Спочатку ті, що беруть участь в Операції Об’єднаних сил, а потім і інші.

Командування Медичних сил ЗСУ навіть розробило відповідний План проведення вакцинації серед особового складу Збройних сил України та Міністерства оборони. Однак, він виявився нежиттєздатним. Основна проблема – не всі військовослужбовці виявили бажання вакцинуватись, а цивілізованих методів заохочення не придумали. За офіційними даними, із 40 тисяч військових особового складу в зоні проведення Операції Об’єднаних сил лише 7 тисяч дали згоду вакцинуватися.

Читайте також: Коронавірус в армії: Чи справді військовослужбовців ЗСУ змушують вакцинуватися

І це далеко не вичерпний перелік проблемних питань у сферах, з якими доведеться працювати новому головнокомандувачу Валерію Залужному. Якщо, звісно, у нього буде політична поля це все виправляти, і якщо всі ці сфери не повернуть під пряме підпорядкування Міністерства оборони. До речі, цілком може бути, що Залужний і не буде триматися за непритаманні військовому повноваження, як це робив Хомчак, а зосередиться саме на воєнній складовій Збройних сил.

Читайте також: Його розшукують за “геноцид народу ЛНР”: Хто такий Валерій Залужний, новий головнокомандувач ЗСУ