“Нічого не просити” або яка повинна бути стратегія українсько-американських відносин

Із 6-го по 11-те травня лідер Аграрної партії перебував із черговим робочим візитом у Сполучених Штатах Америки. Під час візиту Віталій Скоцик зустрівся з відомими представниками американського істеблішменту, політиками та дипломатами та обговорив наявні проблеми українського державотворення,  шляхи подальшого розвитку України.

Під час візиту Віталій Скоцик зустрівся з Спікером Конгресу США та Головою Республіканської партії Полом Раяном, спікером більшості Конгресу та можливим майбутнім Спікером Конгресу Кевіном Маккарті, Головою підкомітету Конгресу по Європі та Азії Дейною Рорабейкер, представниками української діаспори в США та бізнесменами.

В своєму блозі політик розповів про своє бачення відносин України та США:

“Нічого не просити. Так Україна має поводитись із США.

Завершив свій візит до Америки. Це була чергова поїздка до Вашингтона, спрямована насамперед на налагодження горизонтальних міжпартійних контактів між Республіканською партією в Штатах та Аграрною партією України.

Було дуже приємно, що з кожною такою поїздкою наші політичні партнери за океаном про Аграрну партію знають дедалі більше. Це підтверджує і моя чергова зустріч зі спікером Палати представників Конгресу США, соратником президента Трампа Полом Раяном, із лідером більшості у Палаті представників Конгресу Кевіном Маккарті (можливим наступним спікером Конгресу), головою підкомітету з питань Європи, Євразії та нових загроз Комітету в закордонних справах Палати представників Дейною Рорабейкером, а також директором регіональних програм по Євразії Міжнародного республіканського інституту (IRI) Стефаном Ніксом та старшим науковим співробітником вашингтонського дослідницького центру Атлантична Рада (Atlantic Council) Андерсом Ослундом. Надзвичайно плідні зустрічі відбулись з представниками української громади у США – з Марією Дупляк  та Михайлом Савківим з Українського конгресового комітету Америки ми домовились про спільну подальшу ефективну роботу на користь України.

Окрім налагодження контактів, маю у своїх поїздках й іншу мету – зберегти увагу до питання України. Завдання непросте, з огляду на всебічну увагу нині з боку Вашингтона до питань Ірану та Північної Кореї, але цілком реальне. Нам як політичній силі, що не перебуває при владі, такі дискусії вести комфортніше, аніж провладним партіям і політикам, оскільки наш діалог з американцями не побудований навколо обговорення умов, які Україна обіцяла виконати чи то МВФ, чи то США напряму, але так і не виконала.

Перша і головна умова залишається незмінною – це боротьба з корупцією, створення абсолютно незалежного Антикорупційного суду, без якого всі кроки в цьому напрямку можуть виявитись марними. Тому у Вашингтоні доводилось чути дискусії про те, що до кінця липня, можливо, з’явиться санкційний лист щодо списку українських політиків і урядовців, якщо до того часу не буде ухвалено закону про Антикорупційний суд. Такий, якого нині вимагає світова спільнота, і що насправді потрібен Україні, – незалежний та професійний.

Під час чергового візиту до США я переконався, що найкраща тактика у переговорах з американськими партнерами – нічого не просити. Все, що я робив останніми роками під час своїх поїздок за океан, – намагався викликати інтерес американських партнерів до того, що відбувається в Україні, і до того, що ми безпосередньо робимо в партії. Для цього й потрібно було вибудувати горизонтальні відносини між політичними партіями у США, представниками американського уряду, аналітичними центрами. У Вашингтоні втомились не від самої України, а від її ролі постійного прохача. До того ж часом безвідповідального прохача, що не здатен дотриматись свого слова після того, як з американського боку те чи інше прохання виконують. Тому нам потрібно відійти від тактики: їдеш до Вашингтона – маєш обов’язково щось попросити. За нас нашу роботу, тут в Україні, ніхто не виконає.”