Публічна критика наказів у ЗСУ: реакція командирів

Днями стався скандал, в результаті якого один з комбатів публічно звинуватив керівництво ЗСУ в неправильних наказах. Про те, чому подібні скарги в публічній площині не призводять до позитивних наслідків та яка позиція інших відомих командирів з цього приводу, читайте у нашому матеріалі.

Днями командир батальйону 47-ї ОМБр «Маґура» Олександр Ширшин заявив про своє звільнення та виступив із емоційним публічним дописом, у якому звинуватив вище військове командування у незрозумілих завданнях, політичних іграх і втраті орієнтації на фронті.

Цей демарш викликав очевидну хвилю обговорень у військовому середовищі. Але ключовим стало не обурення умовами на фронті — з цим ніхто не сперечається. Ключове — вибір майданчика і спрямованість звинувачень.

Ветерани та діючі командири, зокрема Роберт Бровді (командир «Птахів Мадяра»), Дмитро Ярош та Олег Ширяєв, не залишили ситуацію без відповіді. Причому говорили не емоціями — а досвідом.

Бровді, чия бригада з нуля пройшла шлях від взводу до великого бойового формування, чітко окреслив межу між командирською відповідальністю та самопіаром: «Ми вирішуємо всі питання на лінійному рівні, в діалозі. Займаємо позицію щодо безглуздих задач, але пропонуємо робочі альтернативи. Ми не виносимо сміття з хати. Бо розбираємо це сміття всередині».

Намагання зробити з особистого болю публічне звинувачення Генштабу — це, на думку Бровді, слабкість, яка грає на користь ворогу. Позиція командира «Птахів» — це відповідальність не лише за дії, а й за емоції.

Легендарний командир Ярош, який воює з 2014 року, також звернувся до теми:

«Комбати, ротні, взводні не завжди бачать картину на всьому театрі. А виносити це «в паблік» — значить грати на руку ворогу. Зараз, коли вирішується доля держави, потрібно підтримати Головкома Сирського. Бо іншого шансу може не бути».

Командир 225-го штурмового полку Олег Ширяєв ще жорсткіше наголосив на межі відповідальності:

«Постановка задач на стратегічному рівні — це стрілка на карті. Тактична деталізація — зона відповідальності командира батальйону. І якщо ти командир — тягни хрест. Узяв булаву — неси відповідальність».

За словами Ширяєва, критика — це не пост у Facebook, а зусилля в межах командного ланцюга. Армія — це вертикаль, яка працює тільки тоді, коли кожен рівень виконує свою функцію.

Власне, ключове питання: хто дає накази на конкретній ділянці? Генштаб чи, може, Міноборони? Ні. Рівень тактичних рішень значно нижчий: і це задача комбата, який має всі повноваження уточнити завдання, адаптувати його до умов, переграти рішення, якщо воно шкодить підрозділу. Це і є професійна відповідальність командира. Що ж до скандалу, то можна не сумніватися: «за порєбріком» уважно слідкують за тим, що відбувається у ЗСУ. І несказанно раді цим публічним сваркам. Які нічого не приносять окрім хаосу, чим користується ворог.