Реваншисти на марші: як корупціонер Саєнко намагається повернути вплив над Федерацією профспілок

Kyiv-Time Редакція KyivTime

Перегляди: 593

У 2022 році Федерація профспілок опинилася під пильною увагою правоохоронців – тоді була викрита масштабна схема розкрадань профспілкового майна на мільярди гривень. За версією слідства одним з реалізаторів схеми був Володимир Саєнко, який з 2013 року обіймав посаду заступника голови Федерації профспілок України. Наразі Саєнко є фігурантом вже не одного кримінального провадження та навіть отримав вирок у справі про спробу підкупу судді. Попри це, за нашою інформацією, він не полишає спроб “розграбувати недограбоване”. Основою його сподівань на успіх стали майбутні вибори голови ФПУ і кандидата від старої профспілкової еліти – Павла Прудніков.

Сам Саєнко маючи шлейф із кримінальних проваджень та висока ймовірність опинитися за ґратами вочевидь вирішив відійти у “тінь” і діяти через своїх – бувалих профспілкових діячів – які добре знайомі зі старими схемами. Так кандидатом на посаду голови ФПУ від Атомпрофспілки, підконтрольної Саєнку, був висунутий маріонетковий кандидат – заступник голови профспілки атомників Павло Прудніков, завдання якого, у разі перемоги, очевидно, не заважати дерибану.

Про те, наскільки ласим активом є профспілкове майно, можна дізнатися із біографії самого Саєнка.

Володимир Саєнко став відомий широкому загалу у 2017 році, коли очолив Фонд соціального страхування України. А ось до цього часу він не один рік був профспілковим діячем. Так, у 2012 році він став першим заступником голови правління профспілкової “Укрпрофздоровниці” під управлінням якої перебуває низка санаторіїв. А вже у 2013 році вперше був обраний заступником голови ФПУ (переобраний на цю посаду у 2021 році).

У 2022 році Саєнко став фігурантом кримінального провадження, в якому, за даними слідства, без обов’язкового погодження Фонду держмайна посадовці незаконно продали 80 майнових комплексів у різних регіонах України. Слідчі встановили, що посадовці Федерації профспілок та підконтрольних їй приватних акціонерних товариств відчужували курортно-оздоровчі, спортивні та інші державні комплекси (готелі “Турист” та “Дружба” у Києві, санаторії “Жовтень” у Конча-Заспі, “Куяльник” в Одесі, “Моршинський” у Львівській області та “Поляна” на Закарпатті тощо). Збитки оцінювалися у мільярди гривень.

Згодом з цієї справи в окреме кримінальне провадження був виділений епізод, який стосувався Саєнка та чотирьох посадовців Київської міської держадміністрації за підозрою у незаконній приватизації Київської курортної бальнеолікарні площею понад 11,6 тисяч квадратів (за оцінками судово-економічної експертизи вартість майна сягала 138 млн грн).

Врешті суд відправив Саєнка під варту із можливістю внесення застави у розмірі 124 млн грн. Саєнкові, вочевидь таке рішення не сподобалось, але, замість того, аби внести заставу, він вирішив піти іншим шляхом – підкупити суддю. З матеріалів справи про підкуп, яку пізніше розглядав Вищий Антикорупційний суд, випливає, що перебуваючи під вартою, Саєнко залучив пособником знайомого, який мав підшукати особу, яка зможе звернутись до суддів Київського апеляційного суду та за обіцяну грошову винагороду схилити їх до прийняття потрібного рішення. Саєнко телефонував з СІЗО та обговорював можливість надання хабаря судді за зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт. Сума “винагороди” становила 150 тисяч доларів. За два дні до судового засідання гроші передали спільнику, який мусив забезпечити їх зберігання, а після позитивного рішення суду передати судді. Але того ж дня правоохоронці зупинили спільника на Дніпровській Набережній і вилучили кошти, які він щойно отримав і не довіз до сховку.

У травні 2025 року суд засудив Саєнка до 4 років позбавлення волі за спробу підкупу судді. Але! На той момент застава Саєнка в іншій справі становила вже 2,2 млн грн, які були внесені за нього. А вирок ВАКС залишився “на папері”, бо і досі розглядається в апеляції. Адвокати Саєнка вправно затягують розгляд. Наприклад, вони заявляли відвід суддям ВАКС. Підставою було те, що тепер вже колишня голова Антикорсуду зверталася до ФПУ з проханням надати одне з приміщення, що належать профспілкам, для розміщення суду, але отримала відмову Федерації. При цьому відповідь готував саме Саєнко.

Після вироку суду Саєнка з ФПУ не звільнили через те, що посада заступника голови виборна. Як стало відомо редакції, лише наприкінці 2025 року він звернувся до Федерації з проханням увільнити його від посади зі збереженням місця роботи на час проходження військової служби! На тлі апеляційного оскарження вироку суду та ще щонайменше двох кримінальних проваджень, у яких фігурує Саєнко, і які досі слухаються судами – служба в армії виглядає, як “квиток” на волю, хоча б тимчасовий.

І поки адвокати вигадують для нього все нові і нові можливості залишатися на свободі, Саєнко вирішив не втрачати час дарма і скористатися слушним моментом – виборами голови ФПУ. Так кандидатом став вже згаданий його протеже Прудніков – заступник голови Атомпрофспілки.

До свого висування Прудніков, за нашою інформацією, нічим особливим як профспілковий діяч не вирізнявся – окрім хіба участі у напрацюваннях змін до трудового законодавства де, як представник профспілок, не зміг відстояти їх позицію із недопущення звуження прав працівників.

Прудніков сумлінно виконував роботу, яку йому доручали у профспілці атомників, якою з 2005 року керує Валерій Матов. Про останнього відомо багато і водночас мало – інтернет рясніє його гучними заявами про необхідність захисту прав атомників – з року в рік одне і те саме. І все.

Водночас джерела у профспілковому русі вказують, що Матов та Прудніков глибоко занурені у схеми з виплатами, які спрямовуються на преміювання працівників та розкраданням коштів, виділених на відпочинок та оздоровлення.

До речі, багато років заступником Матова був Олексій Лич, який 30 років очолював профспілку “НАЕК “Енергоатом”. За цей час він встиг розжитися квартирою у Києві, будинком на 500 квадратів неподалік столиці та люксовими авто. А зараз, крім Пруднікова, заступником голови Атомпрорфспілки є Сергій Снітков – голова профкому ПАЕС.

За даними ЗМІ, Снітков приміряв на себе роль продюсера шоу-бізу. У 2018 році його син Кирило одружився з відомою співачкою, солісткою гурту “ВІА Гра” Анастасією Кожевніковою. Тоді про зірковий шлюб писали таблоїди, цій події навіть був присвячений окремий випуск програми “Світське життя” з Катериною Осадчою. В її ефірі Анастасія Кожевнікова розповіла про намір покинути гурт і розпочати сольну кар’єру. Сказано – зроблено: у 2019 – 2021 роках співачка випустила 5 сольних синглів у співпраці з російським лейблом Zhara Music, а також презентувала 5 відеокліпів. Яких фінансових вкладень потребує така зіркова “розкрутка” та хто “оплачує бенкет” – історія замовчує. В інтерв’ю Катерині Осадчій чоловік екс-“ВІА Гри” Кирило – син профспілкового лідера Сергія Сніткова – розповів, що отримує дохід від “торгівлі какао”. Торгівля ведеться добре, судячи з того, що кілька років тому Снітков-молодший придбав приватний будинок у Гнідині поблизу Києва площею понад 150 квадратних метрів. Станом на 2023 рік родина також володіла невеличким автопарком з новеньких авто. Але чи справді це плоди успіху в бізнесу? Чи батько матеріально підтримує сина з профспілкових коштів та оборудок з майном?

Викликали у журналістів запитання і політичні погляди Сергія Сніткова. До 31 березня 2022 року він був головою фракції проросійської партії “ОПЗЖ” в Південноукраїнській міській раді. Такий політичний вибір профспілкового діяча не був випадковістю чи тимчасовим помутнінням розуму, адже за попереднього скликання – з 2015-го по 2020 рік – Снітков також був місцевим депутатом від проросійської політсили – “Опозиційного блоку”. Прихильність до Росії, до слова, одна з традицій старої профспілкової еліти. Вже згадуваний Матов колись балотувався на виборах до парламенту від виборчого блоку “СЛОн – Соціально-Ліберальне Об’єднання” в програмі якого фігурував пункт про необхідність зближення з РФ. А Саєнко прекрасно себе почував за часів Януковича. Цікаво як в такій компанії почуває себе Прудніков, адже він став на захист України під час повномасштабної війни? І нібито, за офіційною версією, отримав бойове поранення. Це, до слова, використовується ледь не як головний козир на користь Пруднікова у виборчій боротьбі за посаду голови ФПУ. Хоча є і альтернативна версія – Прудніков отримав травму у ДТП, коли керував службовим авто у стані алкогольного сп’яніння. Ситуацію нібито зам’яли, а Пруднікова відправили у почесну відставку.

Саєнко прекрасно розуміє – його час у профспілках добігає кінця, а якщо на чолі ФПУ не поставити свою людину, то і неформальний вплив буде остаточно втрачений. Очевидно це і підштовхнуло його до пошуку кандидата серед відданих старій гвардії. Так на горизонті і з’явився Прудніков – публічно незаплямований корупційними скандалами “ветеран війни”, який насправді роками сумлінно виконував вказівки керівництва.

Така персона дозволить законсервувати статус-кво: роками набудовані схеми, що підживлювали одна одну – дрібніші профспілкові діячі наживалися на виплатах, а потужніші – живилися з комерціалізації тисяч квадратних метрів майна, передачі в оренду землі та навіть на розливі мінеральної води з джерел у профспілкових санаторіях.

Така система не може існувати без кругової поруки та керівника, бодай і номінального, якій “в темі” і готовий поставити підпис під потрібним рішенням.