Київській міській станції швидкої медичної допомоги виповнюється 110 років. Це один із найстаріших медичних закладів міста, а за своєю специфікою роботи  –  завданням, організаційно-функціональною структурою, методами і методиками надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі – перший заклад на Україні та в числі першого десятка подібних закладів в Європі.

Зародження швидкої медичної допомоги в м. Києві можна віднести до 1881 року, коли за ініціативою Товариства Київських лікарів був організований «Гурток лікарів з метою лікарських чергувань», який 6 лютого (за старим стилем) цього ж року відкрився при міській управі на вул. Хрещатик пункт нічних чергувань, в яких на добровільних засадах приймали участь 19 лікарів (1882 р. – 21; 1883р.  –  29).

Діяльність пункту носила, в основному, філантропічний характер. Допомога при нещасних випадках і травмах подавалась безкоштовно, а виїзди додому оплачувались. Кількість звертань у пункт нічних чергувань із року в рік збільшувалась. Невдовзі він був неспроможний задовольнити зростаючу потребу киян в терміновій допомозі. Мало місце і те, що деякі лікарі відмовлялися від неприбуткових викликів, а інші звільнялися з роботи.

Назріла проблема організації в місті станції швидкої медичної допомоги, медичного закладу нової організаційно-функціональної структури, який би забезпечив надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі та доставляння важких хворих і потерпілих в стаціонарні заклади міста.

Взірцем таких закладів були станції швидкої медичної допомоги міст Відня (1883 р.), Будапешта (1887 р.), Варшави (1898 р.) та Лодзі (1900 р.). Організацію станції в м. Києві взяло на себе створене Товариство швидкої медичної допомоги, яке мало свій затверджений Статут і складалося із засновників, почесних покровителів, його довічних і дійсних членів та працівників.

Першим головою Правління Товариства був доктор медицини В. Н. Проценко. Ініціатором і активним організатором створення в м. Києві станції швидкої медичної допомоги був К.М. Модзелевський. На кошти, зібрані від населення на благодійних вечорах, членських внесків, пожертвувань філантропів, асигнувань Київської Міської думи (1901 р. –  3000 крб.; 1902 – 1905 рр. по 4000 крб., а з 1906 р. по 5000 крб.) та при активних діях Товариства, 30 червня (за старим стилем) 1902 року почала функціонувати в м. Києві станція швидкої медичної допомоги, яка називалася рятувальною.

Розміщувалася станція в тісних, непридатних приміщеннях будинку та флігелі на вул. Пирогівській, 6. В будинку були обладнані приймальня, кімната чергових лікарів, перев’язочна, аптека, канцелярія, кімната для засідань Правління товариства, квартира завідуючого станцією, а у флігелі – казарма для санітарів, кухня та квартира економа.

Першим завідуючим станцією був лікар Є.Ф. Гнус, роботу якого високо оцінило Правління Товариства. Наступними керівниками (завідуючими та головними лікарями) були: О.Ф. Гельсингіус (1907 р.), С.Ф. Камінський (1908 р.), П.Г. Коломойцев (1910 р.), Н.Є. Дудко (1926 р.), Музиченко (1928 р.), Ю.І. Купрієнко (1935-1941 рр.), А.І. Федоров (1944 р.), П.М. Рябова (1944 р.), Ф.Ф. Чеботарьов (1945 р.), Герой Соціалістичної Праці Н.А. Ленгауер (1948 р.), І.Г. Усіченко (1975 р.), Т.В. Адамович (1986 р.). З 01.03.1989 року станцію очолює А.В. Вершигора.

На день відкриття станція мала в своєму розпорядження кінні карети, виробництва відомої Віденьської фірми «Löhner», придбані на пожертвування Н.А. Терещенко, А.А. Абрагамсона, В.В. Контовта та Товариства Київських велосипедистів-любителів. Митниця не пропустила безмитно карети, на що надіялося Товариство, в результаті чого сталися перевитрати бюджету. Для виїздів було придбано 8 коней. В 1909 р. 2-а Київська біржа артіль пожертвувала станції карету-ландо з кіньми для перевезення хворих пасажирів із залізнич-
ного вокзалу в місто.

Кожна карета була оснащена 2 сундучками. В одному, хірургічному, зберігався інструментарій, перев’язочні засоби та інші медикаменти, а в іншому – протиотруйні засоби та інші медикаменти. В перелік майна карети входив і індуктивний апарат Шпамера, подушка з киснем, підголівник, ноші. Крім того, на станції зберігався для кожної карети великий запасний ящик з перев’язочними засобами для надання медичної допомоги при масових травмах, ноші, пожежні каски та інше майно. В аптеці зберігався запас медикаментів, стояла шафа для дезинфекції формаліном, автоклав, сухий стерилізатор.

Штат станції складався з лікарського персоналу: головного та 4 старших, кількість яких виявлялася недостатньою і її поповнили 3 молодшими санітарами, 3 фурманами, двірниками, кур’єром та економом.

Щоденно з 9 годин ранку і до 23 годин вечора чергували 2 лікаря. На ніч залишався один. Постійно, при різній погоді, напоготові до виїзду стояла запряжена кіньми одна карета, яка через 1-2 хвилини після звернення про допомогу виїжджала на виклик, її місце тут же займала інша карета. У випадках виїзду обох карет на виклики виїжджав завідуючий станцією, в тому числі і вночі. У випадках виникнення вогнищ з великою кількістю потерпілих на місце події направлялися додаткові медичні засоби та скликався весь медичний персонал станції.

Карети виїжджали для подання допомоги тільки при важких травмах, нещасних випадках та раптових захворюваннях, які сталися не пізніше 1-2 годин з часу звернення та коли стан хворих чи потерпілих не дозволяв їх доставити звичайним транспортом в медичні заклади міста чи на станцію. При раптових захворюваннях, який би стан не був у хворого, на квартири карети не направлялись. Перевезення хворих і потерпілих були платними.

Кожний мешканець м. Києва мав право, при потребі, викликати без посередника через телефонну станцію карету швидкої допомоги. За шість місяців 1902 р. станція виконала 2006 виїздів. У 11,5% випадках виконувалися «перевезення». Станція все більше здобувала визнання у киян та накопичувала досвід подання термінової допомоги в позалікарняних умовах.

Почалася Перша світова війна, і 29 серпня 1914 р. в головному корпусі станції відкрився хірургічний лазарет. Взамін головного корпусу Товариству дали безпроцентний кредит на 25 років в розмірі 100 тис. крб. Станція так і продовжувала працювати у флігелі по вул. Рейтарській, 22. З початком першої світової війни на станцію були покладені додаткові завдання по перевезенню поранених з вагонів санітарних летючок.

В роки громадянської війни, під час вуличних боїв у місті, медичні працівники станції активно подавали медичну допомогу всім пораненим. Незважаючи на розруху, безробіття, голод та відсутність фінансування, швидка допомога в м. Києві продовжувала функціонувати. 24 квітня 1919 р. був опублікований декрет про націоналізацію станції швидкої допомоги та підпорядкування її Народному комісаріату охорони здоров’я.

З метою розвитку та зміцнення матеріальної бази, в 1923 р. створюється Товариство друзів швидкої медичної допомоги, перед яким були поставлені завдання щодо забезпечення її медичним, технічним і господарчим майном, створення на станції лікувальних кабінетів, лабораторій, аптеки, музею та інших допоміжних служб, відкриття в різних місцях міста філіалів швидкої допомоги, навчання і матеріального забезпечення працівників станції, поширення знань серед киян з питань подання термінової долікарської допомоги.

Популярність швидкої допомоги серед киян весь час зростала. Обсяг робіт збільшувався. В 1933 р. станцією було виконано вже 16 468 виїздів. Але технічні засоби не давали можливості подальшої нормальної роботи станції і в передвоєнні роки організовується нова диспетчерська за зразком Московської станції швидкої допомоги. Замість телефонних апаратів обладнуються 3 пульти. Змонтована звукова сигналізація для чергової бригади до виїзду, яка зразу ж включалася після надходження виклику. При виїзді з двору станції колесо автомашини натискувало спеціальну педаль, і в старшого лікаря на столі включався світловий сигнал. Це давало можливість точно реєструвати час виїзду бригад.

У кабінеті завідуючого станції знаходився дублюючий пульт, який давав можливість контролювати роботу диспетчерської та виїзд бригад. Бригада складалась вже з лікаря, фельдшера і санітара. У ці ж роки зароджується ідея спеціалізації бригад швидкої медичної допомоги і в 1932 р. на Київській станції організована акушерська, а в 1934 р. – педіатрична бригади.

У 1941 р. станція складалась з 23 бригад і 46 санітарних автомобілів. У штаті станції нараховувалось 115 лікарів. Почалася Велика Вітчизняна війна. Станція перейшла на казармовий стан, а 60% її працівників у перші ж дні були мобілізовані в армію. Частина евакуювалася. Ті працівники, які залишились, після виснажливих чергувань розвантажували ешелони з пораненими.

У період німецько-фашистської окупації станція швидкої допомоги в місті Києві не функціонувала. Обладнання, майно, апаратура, майстерні, документація були розграбовані або ж знищені. Уціліли тільки приміщення. Після звільнення м. Києва 5 грудня 1943 р., в цьому ж місяці, станція відновила свою роботу. Їй було виділено 1 вантажний автомобіль та 1 підводу. Виклики обслуговувалися в основному пішки. Штат станції складався всього з 9 чоловік. Близько 100 її працівників загинули під час війни. Все необхідно було починати заново. Власними силами колектив станції відновив приміщення, майстерні, гараж. Матеріально-технічна база Київської станції швидкої допомоги була в дуже важкому стані. Приміщення на вул. Рейтарській, 22 та будиночок на вул. Стрілецькій, де раніше розміщалась бухгалтерія, господарча частина та статистика станції, перейшли у власність МОЗ УРСР, яке розмістилося на цих площах. Працівники станції містилися у вестибюлі.

У цих важких умовах у 1948 р. Київську станцію швидкої медичної допомоги очолює Наталія Андріївна Ленгауер. Для неї станція стає домівкою, колектив – сім’єю. Вся її енергія, сила, розум, любов, помисли були віддані справі удосконалення та розвитку швидкої допомоги. Під її керівництвом станція перетворилася в передовий медичний заклад не тільки у м. Києві, але й колишньому Радянському Союзі. Станція набула ваги і за кордоном. Сюди їдуть вчитися та переймати досвід з міст України, Радянського Союзу та інших країн.

За видатні заслуги в розвитку та організації швидкої медичної допомоги Н.А. Ленгауер у 1950 році було присвоєно звання Заслуженого лікаря, а в 1969 році вона удостоєна званням Героя Соціалістичної Праці. За її чуйність, доброту, які органічно поєднувались з високою вимогливістю, працівники станції називали її «наша мама». Наталія Андріївна керувала станцією до 1975 року.

У ці роки рівень медичної науки та техніки сприяв пошуку найбільш ефективних методів надання допомоги на догоспітальному етапі, розвитку подальшої спеціалізації бригад, оснащених необхідною портативною медичною апаратурою.

У 1950 р. на станції працювало вже 16 виїзних бригад, у т.ч. одна педіатрична. В цьому ж році станція швидкої медичної допомоги м. Києва була визнана школою передового досвіду УРСР, а з 1956 р. – школою передового досвіду СРСР. З 1960 р. Київська станція швидкої медичної допомоги стає Республіканською, а з 1965 р. – Всесоюзною школою передового досвіду.

З 1965 р. на базі станції починають функціонувати курси Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). У 1967р. на базі Київської станції швидкої медичної допомоги, як одній з кращих, проводиться ІV Міжнародний конгрес з питань швидкої медичної допомоги. Йшли роки. Київ розростався. Забудовувались нові житлові масиви. У зв’язку з цим гостро стала проблема наближення до них «швидкої допомоги».

Особливо це відчувалось на Лівобережжі. Щороку, починаючи з 1957 року, в усіх районах Києва відкриваються підстанції швидкої медичної допомоги. В основу територіального обслуговування закладався не адміністративний, а радіальний принцип, що давало можливість більш ефективно і економно забезпечувати 15-хвилинну транспортну доступність «швидкої допомоги» до місця виклику.
Сьогодні Київська станція – це провідний медичний заклад України, який здійснює велику роботу в забезпеченні швидкої медичної допомоги населенню столиці на догоспітальному етапі.

Станція швидкої медичної допомоги – це невід’ємна складова столичної охорони здоров’я, яка спроможна у повній готовності своєчасно надати кваліфіковану медичну допомогу.

Щодня Станцією виконується від 1300 до 1900 викликів, кількість яких з кожним роком збільшується. Тільки за 2011 рік їх виконано біля 500 тисяч. Мережа швидкої медичної допомоги складається з 16 підстанцій, які дислоковані в усіх районах міста, що забезпечує прибуття виїзних бригад до місця виклику у 10-хвилинний термін від моменту його надходження. 123,5 бригад швидкої медичної допомоги щодоби надають загальнодоступну та безкоштовну екстрену медичну допомогу населенню та гостям міста при раптових захворюваннях, нещасних випадках на вулиці, в інших громадських місцях, на підприємствах, в квартирах тощо. Структура виїзних бригад складається з загальнопрофільних лікарських бригад (100,0), спеціалізованих кардіореанімаційних бригад (13,0) та 10,5 фельдшерських бригад.

На 1 січня 2012 року штатний розпис Київської міської станції швидкої медичної допомоги (КМСШМД) складає 2411,25 посад, з них: 589,75 посад лікарів; посади середніх медичних працівників складають 1018,75; посад молодшого медичного персоналу – 595,75; адміністративно-господарчі посади разом з посадами обслуговуючого персоналу склали 207 від загального числа посад (спеціалістів немедичних професій – 121,5, інші – 85,5).

Загальна кількість фізичних осіб на 01.01.2012 р. склала 2087 (86,55% від загального числа штатних посад). З них кількість фізичних осіб-лікарів склала 386 осіб (укомплектованість від кількості штатних посад – 64,94%).

Санітарним автотранспортом станцію швидкої медичної допомоги забезпечує Державне підприємство «Київмедавтотранс», свого автотранспорту станція не має.

Для покращення оперативності при наданні швидкої медичної допомоги, в управлінський і виробничий процес впроваджена автоматизована система управління «Швидка медична допомога», яка почала функціонувати з 1 січня 2000 року. Протягом майже двох років (1998-1999 роки), корпорацією «Квазар-Мікро» на замовлення Київської міської станції швидкої медичної допомоги було виконано розробку та впровадження, вперше в Україні, автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи управління, яка забезпечила в режимі реального часу автоматизацію технологічних процесів прийому викликів «103», аналіз викликів за територіальними ознаками, їх негайну передачу на підстанції, ведення викликів та управління виїзними бригадами, відображення стану оперативної роботи всіх підстанцій та всієї станції загалом. Введення в дію АІДС також забезпечило автоматизацію технологічного процесу інформаційного обслуговування бригад при госпіталізації хворих та підготовку блоків інформації для надання довідок населенню м. Києва про місця госпіталізації хворих та іншу інформацію медичного характеру, автоматизацію процесу статистичної обробки інформації та підготовку звітів, створення автоматизованих робочих місць для апарату управління станції, які дають можливість виконувати оперативний аналіз та адміністративний контроль за роботою підрозділів, задіяних в оперативній роботі. АІДС створена з використанням найсучасніших інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Для покращення якості діагностики в 1981 році на станції був створений єдиний на Україні дистанційний кардіологічний центр (ДКЦ). В роботу центру входив прийом ЕКГ, переданих по телефонних лініях зв’язку, їх розшифровка лікарем-кардіологом, порада бригадам швидкої медичної допомоги щодо терапії і тактики ведення хворих кардіологічного профілю. Організація ДКЦ пов’язана з тим, що частина загальнопрофільних бригад, в тому числі і безлікарських не можуть самостійно інтерпретувати електрокардіограми, тому на оснащення таких бригад замість електрокардіографа видається електрокардіопередавач, який дозволяє передавати електрокардіограми по телефонних лініях зв’язку.

На Київській станції швидкої медичної допомоги з 1 жовтня 1987 року функціонує, єдина в Україні, цілодобова консультативно-інформаційна служба «Здоров’я» – порада лікаря по телефону. Робочі місця служби оснащені комп’ютерами.

Щодоби, в середньому, за довідками звертається біля 2050 громадян. Це ті звернення, які раніше надходили в центральну диспетчерську станції. Працівники служби «Здоров’я» дають рекомендації з приводу першої долікарської допомоги при різних захворюваннях, травмах та нещасних випадках, а також довідки про медичні заклади, де можна отримати консультації, пройти обстеження та лікування, про здоровий спосіб життя, де придбати ліки та засоби санітарії і гігієни, тощо.

У центральній диспетчерській станції змонтоване мультимедійне табло для відображення в реальному часі оперативної роботи виїзних бригад швидкої медичної допомоги вартістю 101 872 грн. Поновлена система реєстрації оперативної мовної інформації з телефонних каналів центральної диспетчерської на базі комп’ютерної техніки вартістю 69 532 грн.

Для організації внутрішнього зв’язку підрозділів та відділів станції придбана та змонтована цифрова телефонна станція вартістю 21 696 грн. Змонтовані лінії безпосереднього зв’язку з оперативними службами міста, підрозділами та службами станції, лікарнями, медпунктами аеропортів, залізничного вокзалу, пунктами невідкладної медичної допомоги, УВС та ДАІ, МНС.

Запланована модернізація засобів зв’язку та автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи. Станція швидкої медичної допомоги надає технічну допомогу пунктам невідкладної медичної допомоги (ПНМД). Для диспетчерських ПНМД придбано 44 комплекти систем реєстрації мовної інформації на суму 155 250 грн.

В Україні запроваджена широкомасштабна програма реформування системи охорони здоров’я, яка стосується як надання екстреної медичної допомоги, так і впровадження сімейної медицини, належного амбулаторного обслуговування, роботи спеціалізованих центрів тощо. Процес реформування екстреної медичної допомоги розрахований на 2012-2014 роки і буде здійснюватись у пілотних регіонах України, в тому числі і в Києві.

Джерело: hemergency

Стоматологічна допомога в Киеві від стоматолога клініки “Ельма”

 



https://kievtime.com/wp-content/uploads/2017/07/110-rokiv-dosvidu-nadannya-shvidkoyi-medichnoyi-dopomogi.jpghttps://kievtime.com/wp-content/uploads/2017/07/110-rokiv-dosvidu-nadannya-shvidkoyi-medichnoyi-dopomogi-150x150.jpgКиївЗроблено в УкраїніКультураСуспільство110 років,день народження швидкої допомоги,Кихі 110 років швидкій,лікарі,медики,станція медичної допомоги,швидкаКиївській міській станції швидкої медичної допомоги виповнюється 110 років. Це один із найстаріших медичних закладів міста, а за своєю специфікою роботи  –  завданням, організаційно-функціональною структурою, методами і методиками надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі – перший заклад на Україні та в числі першого десятка подібних закладів в Європі. Зародження швидкої медичної допомоги в...| Київської області та України | Kiev Time