«Зелений театр» просто неба на Лисій горі на схилах Дніпра – Київ містичний

Зелений театр — театр просто неба в Києві, побудований 1949 року на схилах Дніпра – розташований в стародавньому урочищі Київське Провалля – одне з найбільш містичних місць нашого міста. Елементом театру є одна з двох казематних стін колишньої військової споруди XIX століття Нової Печерської фортеці. У 2011–2014 роках в комплексі розміщувався літній нічний клуб.

Перші стіни Зеленого театру з’явилися в середині XIX століття. Тоді було вирішено посилити укріплення навколо Печерської фортеці, закривши яр двома підпірними стінами, які б прикривали собою водокачку на березі Дніпра. Обидві стіни мають внутрішні галереї, рушничні та пару артилерійських бійниць.

Верхня пряма підпірна стіна споруджена в 1853—54-му роках. Нижня напівкругла підпірна стіна побудована трохи пізніше, в 1856-му році — двох’ярусна склепінчаста галерея з рушничними бійницями. Вона повинна була закривати підходи до Ланцюгового мосту і охороняти Подільський набережний верк (укріплення), більш відомий як Подільські ворота. Через обидві підпірні стіни проходив підземний хід, що з’єднував майстерні на Арсенальній і водокачку на березі Дніпра. Підземеллям були прокладені чавунні водопровідні труби.

На початку XX століття фортецю почали використовувати як склад, а верк — як водокачку. Пізніше вежу знесли, а між стінами побудували кінотеатр. Кінотеатр був побудований після Другої світової війни в 1949 році. Центр міста був руїнах, тому архітектор Олександр Власов запропонував побудувати розважальний центр на схилах Дніпра. Тут був розбитий парк із каруселями і амфітеатр на 4000 місць. З відкриттям Жовтневого палацу і Гідропарку Зелений театр втратив популярність.

На початку 1980-х років була здійснена реконструкція Зеленого театру: впорядкували зливні колодязі, укріпили верхню стіну, спорудили гранітні підпірні стіни, а також двох’ярусні балкони на 900 місць із лоджіями.

Урвища та яри на Лисій горі, споконвіку вважалися місцями чаклунськими, пов’язували їх з богом підземного світу і кудеснічества Велесом, такі місця бували як світлими, так і темними, лихими, небезпечними. Духи, що жили там, відчували непроханих гостей на силу духу, таємні знання Велеса не всім були під силу і часто могли занапастити слабкого.

Найбільшим урочищем Києва був величезний яр, що тягнувся від берегів Дніпра, вздовж сучасних Липок аж до Клова, за його величезні розміри його величали велично – Провалля, як місце провалу в підземний світ.

Незвичайна енергетика місця відобразилася на його історії. Про культ Велеса і підземних духів, вже давно забули, частково урочище закопали, побудували оборонні стіни Київської Фортеці і навіть відкрили театр під відкритим небом, але місце продовжувало відчувати гостей на силу і наводило побоювання.