Як заходи безпеки утримання підозрюваного в ІТТ порушують закон

Правова система України досі потребує удосконалення. Але зміни, які можуть відбуватися у законах не завжди йдуть на користь громадянам. Наприклад, одну з таких проблем обговорили за круглим столом «Застосування заходів безпеки до підозрюваних як метод впливу на них», організовуваного Національною асоціацією адвокатів України.

Мета круглого столу? 

На жаль, у правовій системі України зміни «на найкраще» починаються тоді, коли трапляється щось непоправне. Саме такий випадок стався 5 липня 2023 року. На одному з судових засідань в Шевченківському районному суді Києва пролунали вибухи. Обвинувачений, який просидів у СІЗО вісім років, розірвав гранати. У зв’язку з цим Верховна Рада вирішила згадати законопроєкт №5661 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень про судовий розгляд та досудове розслідування» зареєстрований ще у 2021 році. Наразі мета законопроєкту:

• покращення ефективності здійснення кримінального судочинства місцевими та апеляційними судами загальної юрисдикції;
• запровадження додаткових гарантії захисту прав, свободи та інтересів учасників кримінального провадження;
• усунення правової невизначеності окремих положень Кримінального процесуального кодексу України.

З цього приводу Національна асоціація адвокатів України зібрала круглий стіл, тема якого: «Застосування заходів безпеки до підозрюваних як метод впливу на них». В дискусії взяли участь представники Верховного Суду, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Офісу Генерального прокурора, Департаменту стратегічних розслідувань та Головного слідчого управління Національної поліції, Міністерства охорони здоров’я, а також члени комітетів НААУ з питань захисту прав людини, безоплатної правової допомоги, кримінального права та процесу, захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, інформаційної безпеки, військового права.

Які нагальні питання були обговоренні?

Одна з головних тем, яку було порушено на зустрічі, це покращення заходів безпеки осіб у кримінальному провадженні. Треба розуміти, що у кримінальній справі беззахисність може переслідувати не лише потерпілого, його родину, майно, житло, але і всіх суб’єктів, які беруть участь у судочинстві: суддю, прокурора, обвинувачуваного та його адвоката. Наразі є одна особливо гостра проблематика, з якою стикаються адвокати та їх підопічні у кримінальному судочинстві: під приводом застосування заходів безпеки слідчий іноді відправляє підозрюваного до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ), а не в слідчий ізолятор (СІЗО). Такі «захисні» дії порушують Конституцію України, права людини та є неприйнятними для нашої держави, як члена Ради Європи. А законопроєкт, який наразі чекає своєї черги на обговорення Верховною Радою, може тільки перешкодити у захисті прав людини. Тому на зустрічі адвокатська спільнота вирішила обговорити наступні питання:

• Чи сприятиме законопроєкт №5661 захисту прав людини? 
• Чи дійсно він має на меті удосконалення судового процесу?

З чим стикаються фахівці насправді?

У Законі України «Про попереднє ув’язнення» (стаття №4 «Установи для попереднього ув’язнення») зазначено, що запобіжний захід тримання під вартою здійснюють наступні установи:

• слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України; 
• гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

І лише в окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, підозрювані особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Також Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (стаття 19 частини І та стаття 3 частини II) передбачає одним із можливих заходів безпеки переведення підозрюваного до іншого слідчого ізолятора чи місце зі спеціальним режимом тримання (ІТТ). Рішення про застосування заходів безпеки приймається зокрема слідчим, дізнавачем чи прокурором, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи. Але у реальному житті заходи безпеки використовуються незаконно. Більш того, особа яка знаходитись в ІТТ на підставі постанови слідчого, стикається з застосуванням непрямих форм катування. В місяцях ІТТ немає навіть медичної частини, а в умовах постійних ракетних атак люди перебувають у небезпеці, адже в ізоляторах відсутні бомбосховища. Найстрашніше, що з такими «правовими» діями члени кругло столу стикаються щодня, а саме:

• винесення слідчим на основі рапорту необґрунтованої постанови про застосування заходів безпеки до підозрюваної особи: постанова містить лише загальні фрази («є підстави вважати…», «з оперативної інформації стало відомо…») і завершуються рішенням утримувати особу в ІТТ до певної дати;
• інформація у винесеній слідчим постанові не надається ані захисникам, ані підозрюваним, тому адвокат навіть не знає дати винесення постанови, що ускладнює будь-яке законне оскарження дій слідчого;
• відсутність прямої відповідальності в органах досудового розслідування за безпідставне застосування до підозрюваних осіб заходів безпеки та незалежного суб’єкта, який міг би контролювати законність цих заходів; 
• масове порушення прав людини, які пов’язані із розміщенням підозрюваних в ІТТ під приводом застосування заходів безпеки;
• утримання в ІТТ, як спосіб тиску на підозрюваних з метою їх схилення до викриття у вчиненні злочину, або ж тиску на захисника, що прямо впливає на перебіг досудового розслідування;
• зловживання слідчими своїми процесуальними правами, в тому числі й процесуальними правами захисників ІТТ під приводом застосування до них заходів безпеки.

Що вирішили учасники круглого столу?

Отже, застосування заходів безпеки в формі утримання підозрюваного в ІТТ є незаконним. І відповідальність за це мають нести слідчі органів, котрі ініціюють це питання. Існування такої проблеми визнають навіть в Офісі Генерального прокурора ще з початку 2000-х років. Тому під час плідної дискусії учасники круглого столу «Застосування заходів безпеки до підозрюваних як метод впливу на них» вирішили підготувати відповідні матеріали та передати їх Раді адвокатів України для подальшої оцінки та ухвалення рішень, спрямованих на розв’язання проблеми.