Обсесивно-компульсивний розлад та як з ним боротися

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) – це психічний розлад, який характеризується наявністю нав’язливих думок (обсесій) і повторюваних дій або ритуалів (компульсій), які виникають у людини і призводять до дискомфорту та втрати контролю над своїми діями.

ОКР може суттєво впливати на якість життя особи, обмежуючи її поведінку.

Основні риси обсесивно-компульсивного розладу включають:

1. Обсесії. Це нав’язливі, неприємні та безконтрольні думки, ідеї, образи або поняття, які стали надмірною проблемою для людини. Обсесії можуть бути пов’язані з релігією, сексом, агресією, безпекою тощо.
2. Компульсії. Це повторювані фізичні дії або ритуали, які виконуються з метою зменшити тривогу або покарати себе за обсесії. Приклади компульсій включають ретельне миття рук, перевірку дверей, лічення предметів тощо.
3. Дискомфорт та стрес. ОКР супроводжується інтенсивним стресом та дискомфортом через обсесії і компульсії.
4. Втрата контролю. Люди з ОКР часто відчувають, що вони не можуть контролювати свої думки і дії, що веде до ще більшого дискомфорту.
5. Тривалість і постійність. ОКР має тривалий характер і зазвичай триває принаймні шість місяців.

Обсесивно-компульсивний розлад: діагностика

Діагностика обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) зазвичай проводиться кваліфікованими психіатрами або психологами і включає в себе кілька кроків:

1. Клінічний огляд. Перший крок у діагностиці ОКР – це співбесіда з пацієнтом для оцінки його симптомів та виявлення наявності обсесій і компульсій. Лікар або психолог старанно вивчає історію симптомів та питання про їхню інтенсивність та вплив на пацієнта.
2. Психологічна оцінка. Психологічні тести та анкети можуть бути використані для кращого розуміння симптомів та визначення важкості ОКР.
3. Критерії діагнозу. Для постановки діагнозу ОКР лікар чи психолог використовує стандартні діагностичні критерії, зазначені в діагностичній інструкції (наприклад, в Міжнародній класифікації хвороб – МКХ-10 або Діагностичному і статистичному посібнику психічних розладів – DSM-5). Для діагнозу ОКР мають бути наявні обсесії і/або компульсії, які перешкоджають нормальному функціонуванню і тривають принаймні шість місяців.
4. Виключення інших розладів. Лікар або психолог виключає інші психічні розлади, які можуть мати подібні симптоми, такі як генералізований тривожний розлад, депресія, посттравматичний стресовий розлад та інші.
5. Спостереження і діагноз. Після проведення всіх необхідних оцінок лікар або психолог ставить діагноз ОКР, якщо всі критерії відповідають.

Лікування

Лікування обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) може включати в себе кілька підходів, залежно від індивідуальних потреб та важкості симптомів.

Основні методи лікування ОКР включають такі:

1. Психотерапія:
   • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Цей підхід допомагає клієнту зрозуміти обсесії та компульсії, змінити негативні міркування та допомагає розвивати здорові стратегії управління тривогою та стресом. КПТ включає в себе експозиційну та реакційну попереджувальну терапію, під час якої клієнт систематично стикається з обсесіями без виконання компульсій.
   • Психоаналітична терапія. Цей підхід може бути корисним для розуміння коренів обсесій та компульсій, але він менш використовується в сучасній практиці порівняно з КПТ.
2. Медикаментозне лікування:
   • Селективні інгібітори обратного захоплення серотоніну (SSRI). Ці антидепресанти можуть допомагати зменшити симптоми ОКР.
   • Анксіолітики. Деякі анксіолітики можуть використовуватися для зменшення тривожності та стресу, пов’язаних з ОКР.
3. Самодопомога і підтримка:
   • Участь у групах підтримки або терапевтичних групах може бути корисною для обміну досвідом та підтримки від інших людей, які також стикаються з ОКР.
4. Експериментальні методи. Деякі нові підходи до лікування ОКР, такі як стимуляція глибоких гіпоталамічних структур інгібіторами стійкого клієнта (DBS), все ще перебувають у стадії дослідження, але можуть бути варіантом для деяких пацієнтів, у яких інші методи не ефективні.

Лікування ОКР часто індивідуалізується в залежності від потреб кожного пацієнта. Важливо проконсультуватися з кваліфікованим психіатром чи психологом, які можуть визначити оптимальний план лікування для конкретного випадку ОКР.