Сечокам’яна хвороба, також відома як нефролітіаз (від грецького “нефрос” – нирка і “λίθος” – камінь), проявляється утворенням каменів (сечових каменів або ниркових каменів) в сечовивідних шляхах, таких як нирки, сечовий міхур і сечоводи.
Симптоми сечокам’яної хвороби можуть варіюватися в залежності від розміру і місця розташування каменів.
Основні симптоми сечокам’яної хвороби можуть бути такими:
- Ниркова коліка. Це найтиповіший і важкий симптом. Він виникає, коли сечокамінь блокує сечоводи і спричиняє сильний біль, який може бути різким і колючим. Біль зазвичай виникає раптово і може поширюватися від боку до боку нижньої частини живота, лонного відділу та пахвини. Це може супроводжуватися нудотою та блювотою.
- Біль у нижній частині спини. Якщо камінь розташований в нирці, біль може відчуватися у нижній частині спини, зазвичай над місцем розташування нирки.
- Сечовідкісний спазм. Під час пересування каменя по сечоводу може виникати сечовідкісний спазм, який викликає гострий біль.
- Зміна кольору сечі. Сеча може стати мутною або мати кров’янисті домішки через пошкодження сечовивідних шляхів.
- Часте сечопускання. Спроби виділити сечу можуть бути більш частими через подразнення сечовивідних шляхів.
Сечокам’яна хвороба: діагностика
Діагностика сечокам’яної хвороби включає в себе ряд методів та процедур, щоб визначити наявність сечових каменів, їх розмір, місце розташування та можливі ускладнення.
Ось деякі з основних методів діагностики цього захворювання:
- Зібрання анамнезу. Лікар спитає вас про симптоми, які ви відчуваєте, та про ваші медичні історії, включаючи історію подій, які можуть бути пов’язані з розвитком сечокам’яної хвороби.
- Фізичне обстеження. Лікар може провести фізичне обстеження, яке включає абдомінальне пальпування для визначення локалізації болю та інших ознак.
- Аналіз сечі. Лабораторний аналіз сечі допомагає визначити наявність каменів та виявити патологічні зміни в сечовивідних шляхах. Сеча також може бути досліджена на наявність кристалів, крові або інших аномалій.
- Ультразвукове дослідження (ультразвукова томографія). Цей метод дозволяє візуалізувати нирки та сечоводи та виявити наявність каменів та їхні розміри, а також місце розташування.
- Комп’ютерна томографія (КТ). КТ-сканування може надати більш детальну інформацію про сечокам’яні камені та допомогти визначити їх характеристики.
- Рентгенівське дослідження. У деяких випадках для виявлення каменів може бути використана рентгенографія, особливо якщо камені містять важкі метали, такі як кальцій.
Лікування
Лікування сечокам’яної хвороби може варіюватися в залежності від розміру та типу каменів, ступеня ускладнення, наявності симптомів та інших факторів. Основні методи лікування включають такі:
- Спостереження. Якщо камені маленькі, не призводять до болю і не завдають інших симптомів, лікар може рекомендувати просто спостерігати і чекати, чи вони виходять самостійно при випуску сечі. Важливо регулярно перевіряти стан і здоров’я.
- Зміни в харчуванні. Харчування може грати важливу роль у формуванні каменів. Лікар може рекомендувати змінити дієту, включаючи збільшення споживання води для підтримки нормальної гідратації, а також обмеження рівня споживання певних продуктів, таких як солодощі та фастфуд.
- Лікування за допомогою ліків. Лікар може призначити медикаменти, які допомагають розчиняти камені або зменшувати їх розмір. Це може включати прийом діуретиків або ліків, які розчиняють сечові камені.
- Нейролітичне лазерне розкладання. Ця процедура використовує лазер для подрібнення сечокам’яних каменів на менші частинки, щоб полегшити їх виведення.
- Хірургічне втручання. У разі великих каменів або ускладнень, таких як блокування сечоводу або інфекції, може знадобитися хірургічне втручання для видалення каменів.
Лікування має бути індивідуалізованим в залежності від конкретних обставин. Важливо негайно звернутися до лікаря, якщо ви підозрюєте наявність сечокам’яної хвороби або відчуваєте біль чи інші симптоми. Уникайте самолікування і виконуйте рекомендації лікаря для досягнення найкращого результату.