Остаточна Перемога України

Те, що ми, українці, переможемо путінських мерзотників, не викликає ніяких сумнівів. Ні в нас, ні у наших друзів-партнерів. Така впевненість ґрунтується на реаліях сьогодення, коли «міць другої армії світу» вщент розбилася об український захист, який став поєднанням мужності та вправності Захисників України, допомоги партнерів по антипутінській коаліції та незламності української Нації в цілому. Це – по-перше.

А по-друге – практично кожен мешканець демократичного світу усвідомив, що перемога України – єдиний спосіб завершення війни і досягнення миру. Будь-який інший варіант розвитку подій призведе до подальшої російської агресії, яку вже не зможуть зупинити ні країни Балтії, ні Польща, Румунія чи Молдова.

Україна стала символом свободи та демократії, які є абсолютно неприйнятними для путіна і російського режиму. Перемога України – це перемога держави, яка багато ким вважалася «периферійною і колоніальною» по відношенню до сили, яка вважала себе «центром і імперією». Лідери росії стверджують, що Українського Народу і Української Держави взагалі не існує. Тому Україна зараз стоїть на захисті основного принципу цивілізаційного розвитку: всі нації рівні, а держави заслуговують поваги. Перемога України – це перемога всіх тих, хто вірить в закон та справедливість, верховенство права і плюралізм, важливість співробітництва між демократіями.

Чи можлива така Перемога України над імперською путінською росією, яка призведе до повернення державних кордонів на стан початку 2014? Так, безумовно! Але чи така перемога буде повною та остаточною? Ні, на жаль, це буде лише тимчасовий перепочинок перед черговою навалою кремлівського Зла. Тим більше, що ворог зможе відновити сили та врахувати прорахунки блискавично-провальної «триденної спецоперації». Збереження територіальної та державної цілісності сучасної росії на будь-яких умовах врешті решт призведе до початку нової, ще потужнішої та більш руйнівної агресії з боку кремля не тільки для України, а й для всього світу взагалі. Тому «перемога», яка потрібна не лише українцям, а й всьому людству, настане лише тоді, коли росія, як «імперія», перестане взагалі існувати.

Сучасна росія та росіяни «заблукали» у сутінках власної історії, коли російська імперія була однією з найбільших і найвпливовіших імперій у світовій історії, яку значне розширення та вплив зробили однією з найсильніших держав свого часу. Хворобливі ідеї відновлення її «величі та впливу» затьмарили розум більшості росіян. Тим більше, що цю «ідею» дуже вміло використовує путінська влада для того, щоб виправдати жалюгідний стан російського соціуму, пояснюючи загальний занепад «боротьбою за історичні цінності та гідне місце на світовій арені, яке росія повинна займати за своїм історичним правом».

За роки свого правління, путін перетворив себе на справжнього безальтернативного «царя-самодержця», який є чи не найголовнішим «стовпом», на якому тримається пропагандистська маячня про майбутню «велич та благодєнствіє» простих росіян. Поки живий путін – поки росія не зверне зі свого шляху до прірви. Відсутність будь-якої альтернативи путінському «царюванню» завдяки тотальному знищенню несистемної опозиції та конкурентів унеможливлює навіть незначні «революційні прояви» на загальнодержавному рівні.

Зрушення на регіональних рівнях, до яких сучасна росія вже впритул наближається, за існування путіна, як «лідера нації» (яким він і є станом на зараз), теж мало вірогідні. Навіть поразка у війні проти України у вигляді «відходу на кордони 2014 року» може стати для переважної більшості «путіністів» лише «заздалегідь запланованою «геніальним стратегом» можливістю для посилення могутності непереможної армії з метою початку повномасштабної реалізації геніального плану світового панування».

Дурний прапор дурної недоімперії повинен впасти. Але – лише публічно. Будь яке інше знищення чи природня довгоочікувана смерть диктатора, що пройде «не на людях», ні до чого позитивного не призведе. Завдяки величезній кількості «клонів» «путін жив, путін живий, путін буде жити» ще десятки років. «Картонна дурилка» керуватиме країною навіть у 120 років, мотивуючи таке «довголіття» «визначними та проривними досягненнями російської медицини та науковців». Тому – лише публічно, на людях та під камери. Впав з трибуни, куля в голову, підсковзнувся на вмісті «чорної валізки» – обов’язково крупний план, окремо – мізки, та ще й так, щоб у них вступив чи впав та розчавив лавров або шойгу.

Ось тоді – все… «Прапор впав» і підняти його не зможе ні мєдвєдєв, ні собянін, ні шойгу з наришкіним… Тоді піднімуть голови регіональні еліти, тоді Далекий Схід та Сибір остаточно зрозуміють, що без кремля їм буде і ситніше і спокійніше. Північний Захід знайде собі прихисток у Європі, а Карелія згадає, що вона – частина Фінляндії. Отримавши реальні можливості та альтернативи, не залежні від команд та наказів з «білокам’яної», частини територій сучасної росії швидко одужають від імперської хвороби, розносником якої є диктаторська влада на чолі з пристаркуватим злочинцем.

Саме тоді «імперія» перестане існувати. І це стане нашою абсолютною Перемогою. Для України, для Європи, для цивілізації взагалі! 

Джерело: https://censor.net/ua/b3421482