Журналіст Віктор Крупський присвятив своїй колезі Валентині Левочко з приводу її дня народження зворушливі рядки: «Я бачив Леніна», – гордився колись дехто. Таких людей дуже шанували – показували піонерам і передовикам виробництва. Згодом це почесне місце зайняли ті, хто бачив тих, хто бачив Леніна.
А ми знаємо (і шануємо!) талановиту журналістку Валентину Левочко, яка знала Смоктуновського, Єфремова-старшого, Магомаєва, Караченцова, Захарова… Її статті й інтерв’ю публікувалися у всесоюзних газетах і журналах.
Знавець живопису, театру, літератури, Валя пише й тепер – на місцеві сайти. Без цього не може, писати – її життєва потреба.
Сьогодні, в день народження Валентини, ми зібралися в галереї Миколи Цуканова «Єлисаветград», щоб побажати їй здоров’я (натхнення в неї вистачає й без наших настанов) і побачити нещодавно видану книжку «Расскажи мне о себе» про неї.
Автор – Микола Цуканов, друг Валентини.»
Свято минуло, але і досі у повітрі бринить неординарна оцінка події. Валентина сказала, що це найкращий день народження в її житті. І це дуже добре, і чути таке було дуже приємно. Добре, що є друзі, які створюють свято – чисте, щире і вражаюче. Велика вдача жити поруч та безпосередньо спілкуватися з цікавими людьми, такими як Валентина Левочко.
Валентина Левочко в журналістиці майже піввіку, а це ціла епоха. Друкувалася в загальноукраїнських та навіть загальносоюзних виданнях. Саме там випадкові журналісти ніколи не друкувалися. Сидимо за чаєм в невимушеній атмосфері і гортаємо журнали з архіву колеги та збірку віршів далеких 70-х років, де є і її вірші. Час плине швидко, але бачимо чіткий слід колеги в історії журналістики нині вже двох різних країн. То ж ми теж щасливі, що мали нагоду в один час жити поруч з такою журналісткою, простою людиною з непересічним талантом.
На завершення зустрічі зворушливі автографи він героїні книги про час, що минув та її автора та організатора спілкування за чаєм в галереї «Єлисаветград».
Анатолій Авдєєв
